Розділ 6

З Віктором Катя познайомилася менше трьох місяців тому на виставці «Розумне місто». Високий сіроокий блондин їй сподобався, але хіба мало їх було, і сірооких, і карооких. З метою економії часу всіх охочих познайомитися Катя під будь-яким приводом зазивала додому і відразу знайомила з дітьми. А там усе вирішувалося само собою.

Треба сказати, Ваня з Матвієм докладали максимум зусиль, щоб залицяльники ретирувалися якомога швидше. У них немов включалися невидимі реактивні двигуни. Плюс підсилювачі звуку спрацьовували на повну силу.

Зате щойно за неочікуваним гостем зачинялися двері, хлопці ставали наче шовкові, лагідні й слухняні, і Катю це страшенно розчулювало.

Якось один із претендентів затримався на цілий вечір. Але варто було йому поцікавитися, чому Катя оформила опікунство — вона хіба що не з порога про це всім заявляла, — якщо "є мама, вік дає змогу, а ти, Катруся, молода, навіщо таке ярмо на шию", як миттю опинився за порогом. Взуття Катя виставила слідом і куртку не забула подати.

Віктор напрочуд зреагував неочікувано — терпів дитячі верески і навіть пограв із дітьми в хованки.

Наступного вечора з'явився з гостинцями, до того ж приємно здивував Катю, зателефонувавши й уточнивши, чи можна дітлахам шоколад. У найкоротший термін познайомився з Катиною мамою і пообіцяв відрядити ту на відновлювальну терапію до одного відомого лікаря.

Вони почали зустрічатися, Катя навіть трошки закохалася. Вона вже було приготувалася до ближчих стосунків, як раптом Віктор заявився до мами і почав переконувати її оформити опікунство на себе, щоб звільнити Катю для подальших із ним стосунків.

Треба віддати хлопцеві належне, він пообіцяв фінансову і моральну підтримку. Бідна мама в усьому з Віктором погодилася і на все підписалася. А щойно той пішов, загриміла в лікарню з діагнозом гіпертонічний криз.

Закоханість як рукою зняло. Віктора вмить занесли до чорного списку і заблокували, зустрічатися з ним Катя відмовилася і порозумітися теж. І треба було йому зараз припертися в ту саму тратторію, де їхній відділ відзначав першу зарплату Клима!

До речі, дивлячись, як Клим галасливо радіє порівняно невеликому авансу — у Каті той був ледве не вдвічі більшим — вона готова була повірити, що Аверін не бреше, і будинок справді належить не йому. От би перевірити, що за квартиру він знімає! Їй би тільки зазирнути і все, одразу стане зрозуміло, живе там людина чи числиться.

— Катрусю, ти мене зовсім не слухаєш, — ображений голос Віктора повернув її до дійсності. І вчасно.

З боку їхнього столу прямо на Вітю градом сипалися твердопаливні балістичні ракети наземного базування. Точкою того самого базування слугував Аверін. Слід було терміново втрутитися, а заразом і провчити цього нахабу з таким небезпечним поглядом, що прицільно б'є.

Катя повернулася до Віктора.

— Я саме збиралася йти, мені потрібно додому.

— Так я і пропонував тебе підвезти!

— Чудово. Хлопці, до завтра, — Катя повернулася до столу і, щосили зображуючи щастя, помахала сидячим.

Вона сіла в «Субару» Віктора і спочатку старанно прислухалася до його слів. Але швидко спіймала себе на тому, що уважно вдивляється в дзеркало заднього виду, чи не промайне там байк, що прилаштувався позаду, виблискуючи хромованими боками у світлі ліхтарів.

Гарячково згадувала, чи пив Аверін у тратторії. Здається, перед ним стояв келих із пивом? І кілька разів їй справді здалося, що байк промайнув. А може, привиділося...

Зате потім ніяк не привиділося, коли, ухилившись від поцілунку Віктора і втікши додому, вона визирнула у вікно і побачила, як сперся на кермо мотоцикла Аверін. Він щось виглядав, блукаючи розсіяним поглядом по вікнах. Із третього поверху їй було добре видно.

Катя в паніці відсахнулася і сховалася за фіранку, а потім прийняла тверде рішення дати Віктору шанс і знову почати з ним зустрічатися. Здається, він щось таке їй і пропонував дорогою додому. Або хоча б помотати нерви Аверіну, бо в глибині душі розуміла, що надовго її не вистачить.

Вистачило на три дні. Вітя забирав її з офісу, підкочуючи ввечері з незмінним букетом. Катя ніжно цілувала гладенько поголену щоку, а в самої неймовірно свербіло та чесалося під лопатками, — це Клим висвердлював поглядом наскрізні отвори, немов дрилем.

Віктор набивався в гості, але Катя знаходила різні приводи, щоб спровадити його додому. А потім розглядала з-за фіранки Аверіна, який їхав слідом.

На п'ятий день вона готова була вовком вити, сидячи в кафе і відщипуючи від скибочки хліба малесенькі шматочки. На свою голову погодилася повечеряти з Віктором, але їсти не хотілося до нудоти, як і до нудоти набрид чоловік, що сидів навпроти. Тому, коли в кафе увійшов Клим, вона так зраділа, що мало не кинулася йому на шию.

Аверін підійшов, підняв її за лікті і, ні слова не кажучи, вивів із кафе. На обурений протест Віктора обернувся і кинув: «Я тебе попередив». При цьому продовжував міцно стискати Катю, ніби вона збиралася вириватися. Підвів до байка і запитав похмуро:

 — Зі спідницею допомогти чи сама?

І Катя, не забувши, на що перетворилося творіння Елізабетти Франкі після допомоги Клима, поспішила підсмикнути спідницю.

Він накинув їй на плечі свою джинсову куртку — ту саму, у неї навіть подих перехопило. Вона спробувала чинити опір, вечір був доволі теплий, але Аверін лише щільніше загорнув поли куртки і сів за кермо.