Розділ 2

Шість місяців тому

Катя прокинулася і виявила замість Клима лише зім'яте простирадло, хоч добре пам'ятала, як засинала майже під ним, переплетена руками й ногами і увіткнувшись йому під праву ключицю. Їй подобалося вдихати його запах, який злегка змішався з її власним запахом, і це було так хвилююче, що навіть заснути спочатку не виходило.

Захотілося пити, вона ще трохи покрутилася в ліжку, а потім підвелася, загорнулася в простирадло і вирушила на пошуки кухні, їдальні або Клима. Уже приготувалася проблукати в цьому лабіринті півжиття, але пощастило, почувся знайомий голос, і Катерина прискорила крок.

Чесне слово, вона зовсім не збиралася підслуховувати, Клим просто занадто голосно говорив, розвалившись на дивані у вітальні, і Катя, здогадавшись, що йдеться про неї, завмерла під стінкою біля порога.

— Ні, сорян, Артем, не приїду, я таку дівчинку зняв, просто ульот... Спить поки що, відсипається, сил набирається... У "Саламандрі" зняв, де ж іще? Тож дня на три я точно випадаю, якщо раніше не набридне... Так, давай, я зателефоную...

Катя підхопила простирадло, відступила навшпиньки, деякий час задкувала за інерцією, а потім розвернулася і бігом кинулася назад. Добре, що спальня Клима з його ліжком, яке своїми габаритами нагадувало злітну смугу, була недалеко від вітальні, інакше вона точно б заблукала. Їй почулися кроки, чи це вже глюки?

Мозок невтомно пульсував почутим "дівчинку зняв", отже, все інше було звичайною постановкою. Клим її обдурив, і від цього ставало бридко і гірко, навіть дихання збивалося. І найприкріше, так воно й було.

Вона втекла з ним із клубу, але потім цілком могла викликати таксі і виїхати, насильно ніхто нікого не утримував. Але те, що почало тоді коїтися — та яка там хімія, магія справжнісінька! — і зараз змушувало серце битися як божевільне і поколювало в хребті й потилиці.

Катя кинулася на ліжко і тільки встигла заплющити очі, як слідом увійшов Клим. Влігся поруч, а потім схилився над нею, проводячи пальцями по щоці і прибираючи пасма, що заважали.

Вона всіляко вдавала сплячу, молячись тільки, щоб не розревітися, і намагаючись не здригатися, коли його губи поповзли з шиї донизу далі по хребцях.

— Аліско, ти спиш? — його шепіт лунав десь усередині.

Якби вона не підслухала ту розмову з невідомим Артемом, то зараз повернулася б, підставляючись під поцілунки, смакуючи, як умить зміниться градус напруження, і з ніжних і невагомих вони стануть вибагливими й гарячими.

Добре, що підслухала. І добре, що назвалася чужим ім'ям, утім, не факт, що його звуть Клим. Він цілком міг назватися та хоч Сигізмундом, тепер Катя точно не збиралася перевіряти.

Що ж, зайве підтвердження того, що секс, нехай навіть такий, що зносить дах, як трапився в них цієї ночі, зовсім не привід для справжнього знайомства. І навіть якщо він трапився кілька разів поспіль.

Всупереч побоюванням, Клим не став її будити. Ще кілька разів поцілував і присунувся ближче, обіймаючи зі спини.

«Нехай відсипається, набирається сил? Пощастило-то як, матінко моя, і уважний, і турботливий, просто мрія ідіота!»

Точніше, ідіотки. Її.

Катя довго прислухалася до нерівного дихання за спиною, лаючи себе останніми словами. Немов пелена спала. Хіба для неї було новиною, як чоловіки ставляться до легкодоступних дівчат? Жодного разу не новиною.

Чому ж так відчутно, прямо фізично боляче від його нехитрого «дівчинку зняв»? Спасибі, до речі, що обмежився «дівчинкою» і не став застосовувати більш розлогі вирази.

Та тому що їй сподобався цей чоловік. Її потягнуло до нього, вона ніколи ще настільки не втрачала голову. А те, що їм довелося ховатися і тікати з клубу, лише послужило каталізатором незрозумілої сили, що штовхнула їх одна до одної, варто було тільки переступити поріг будинку.

І хіба це будинок? Замок справжнісінький, тільки тепер він більше здавався Каті фортецею.

Дочекалася, поки дихання за спиною сповільниться і вирівняється, а потім почала відповзати. Сантиметр за сантиметром, щоб тільки безшумно, щоб тільки не розбудити.

Тепер знайти б вихід. Вона точно пам'ятала, що на другий поверх Клим ніс її на руках, отже, десь тут мають бути сходи.

«Замок» напрочуд виявився спроектованим досить розумно, принаймні, хол вона шукала порівняно недовго. І почервоніла до коренів волосся, побачивши свій розкиданий одяг. Те, що одяг Клима валявся тут же, слугувало доволі слабкою втіхою.

Катя одягнулася і з відчаєм втупилася на себе в дзеркало. На вулицю в такому вигляді годі й потикатися, сукня, яка раніше щільно облягала стегна, тепер бовталася як на вішалці, оскільки розріз доходив до самої талії.

Він просто нахилився, взяв за краї і рвонув у сторони, тканина піддалася. Затріщали нитки, і вона змогла без зусиль застрибнути на байк, міцно обхопивши Клима за талію і мліючи від відчуття кам'яних м'язів преса під руками. Тепер навіть вийти з дому ні в чому...

Раптово Катя згадала про куплений в офіс степлер, який так і лежав у сумці. Не стала знімати сукню, виринула з бретелей, провернула на собі і почала скріплювати розірвані краї.

Квапливо озиралася на сходи, одночасно і побоюючись, і бажаючи, щоб Клим знайшов її й зупинив. А потім виявила, що не має ані найменшого уявлення, куди поділися її туфлі. Жакет був, сумка лежала поруч, і навіть телефон не розрядився, а туфлі як крізь землю провалилися.