Епілог. Рома. Вісім років потому

 Сьогодні було тридцять перше грудня і в нашій квартирі мало відбуватися все святкування. Кожного року наша компанія збиралася в когось вдома - минулого року це були Макс і Міра, які вже два роки були одружені. Як і ми з Яною. 

 Три роки тому я зробив дівчині пропозицію в Буковелі, куди ми відтепер їздили відпочивати на кожне Різдво. Господарі готелю допомогли організувати романтичне вечерю у вітальні.

 Гарно накритий стіл, страви, приглушене світло і тихе потріскування каміна. Яна нічого не підозрювала тому що я стабільно раз в місяць влаштовував нас такі вечері, але цей вечір став особливим. 

 Я впустив на підлогу виделку, а коли нахилився ніби підібрати її, став на коліно, відкривши перед дівчиною оксамитову коробочку. Звісно вона була шокована, щаслива і взагалі переживала купу емоцій.

- Сподіваюся, ваше весілля не закінчиться так як моє. - підморгнула тоді Кароліна.

 Ще б пак. Її весілля важко перевершити, але це інша історія.

 В той самий вечір, коли я робив пропозицію всі покинули готель. Міра з Максом сиділи десь на горі, в потім дівчині прийшло повідомлення:

 Станеш моєю дружиною?

 Друг потім пояснив таку неординарну пропозицію тим, що не хотів порушувати тоадицію. Їхні стосунки почалися з повідомлення, тому він вирішив так і продовжити. Міра тоді заблокувала його і пригрозила, що розлучиться відразу, як він ще щось напише їй через повідомлення. 

 Через пів року, двадцять першого червня ми зіграли подвійне весілля, на якому наполягали дівчата. На їхній бік став і Макс, який вважав, що символічно, коли друзі одружуються в один день.

 Від думок мене відволік дзвінок у двері.

- Я відчиню! - прокричала Яна, яка останні пів години готувалася у спальні.

 Я також підійшов до дверей, зустрічаючи перших гостей. Це були Аня і мій тесть.

- З наступаючим, доню. - промовив чоловік, обіймаючи мою дружину, в потім вступив місце для Ані, тиснути мені руку.

 За останні вісім років стосунки між Яною і її батьком були набагато теплішими, хоч дівчина вважала, що це неможливо. Звісно вони не стали раптом близькими, але все було ще попереду, чого не можна було сказати про мене.

 Після того дня у відділку я так жодного разу й не зустрічався з батьками. По взаємній згоді ми викреслили один одного з життя.

 Вслід за першими гостями на нашому порозі з'явилися Ніна, Стас й Ігор - їх син. Пара одружилася сім років тому, в ще через два - вирішили взяти дитину з дитячого будинку. Хлопчику було вже сім і всі вважали, що він обов'язково піде слідами батьків і стане юристом, хоча сам Ігор мріяв стати футболістом і ходити в якісь секції.

 Потім прийшли й Міра з Максом, а за ними - Костя й Каро, як зажвди сварячись.

- Ти можеш замовкнути нарешті? - роздратовано запитала рудоволоса, ледве не кинувши в чоловіка чобітком.

 Той зробив вигляд, що закриває рот на замок. Дівчина протягнула руку, в яку він вклав уявний ключик.

 Ми лише розсміялися. Як вони взагалі уживаються разом?

- Проходьте, поки їжа не охолола. - заметушилася Яна, проводячи складену парочку у вітальню, де ми встановили великий стіл.

 Я сів в голові столу, а праворуч від мене розташувалася дружина. 

 Всі прийнялися їсти. За столом панувала легка, святкова атмосфера і такі ж легкі діалоги.

- Аню, кому ти постійно пишеш? - запитала Яна, зазираючи в телефон сестри, що сиділа поруч.

- Нікому. - дівчина поспішила сховати телефон, але було вже пізно.

 По посмішці на обличчі Яни можна було зрозуміти, що вона вже все прочитала.

 Аня приречено зітхнула.

- Я зустрічаюся з одним хлопцем. Ми познайомилися на реабілітації і відтоді спілкуємося. Місяць тому він запропонував зустрічатися і я погодилася.

 За столом збуджено загуділи і почали засипати дівчину питаннями, на які вона відмовилася відповідати.

- Якщо все стане серйозно, я запрошую його на наступний новий рік.

- Ну ні, якщо у вас буде все серйозно, самі й будете влаштовувати вечерю. Ви хоч знаєте, скільки ми возилися з усім цим? - дружина обвела поглядом стіл.

 Я посміхнувся.

- Враховуючи, що перші кілька екземплярів кожної страви нам довелося викинути.

 Вона штурхнула мене ліктем в ребра.

- Замовкни.

 Всі засміялися, а потім Міра схопилася.

- Залишилося дві хвилини до Нового року. Швидко, пишіть робажа.

 Дівчина почала протягувати кожному серветку і ручку. Це також стало нашою традицією. Ми писали на серветках побажання, а тоді спалювали, кидали в бокал з шампанським і впливали.

 Бажання завжди збувалися, але схоже не цього разу. Минулого року я загадав появу дитину, але, як бачите, батьком я ще не став. Здаватися так просто я не хотів і знову написав це побажання. 

 По телевізору почався зворотній відлік і намір за столом ставав гучнішим. Як завжди, не встигли написати побажання. Тільки зараз я помітив, що Яна нічого не написала на своїй серветці.

 На моє  мовчазне запитання вона просто знизала плечима.

- У мене все є.

 На подвір'ї почулися залпи салютів і всі почали пити зі своїх келихів. Яна впустила виделку на підлогу і нахилилася, що підняти, в я тим часом одним ковтком осушив свій келих. Коли поставив його на місце, то побачив, що на серветці лежить продовгувата паличка, на маленькому екранчику якої показано дві червоні смужки.

 Я з недовірою подивився на дружину. Вона усміхнулася і почала часто часто кивати головою. На її очі навернулися сльози.

 Досі не вірячи своєму щастю, я підняв тест вгору.

- Я стану батьком.

 За столом запала тиша. Всі недовірливо подивилася на Яну, яка закривала обличчя руками.

- Яно, ти... - почала Ніна, але договорити не встигла.

- Так, - промовила моя дружина крізь сміх і сльози.

 Через секунду звідсіль посипалися привітання, а я підхопив Яну на руки і закружляв по кімнаті.