Розділ 38. Яна

 Я покинула спальню, зачинивши за собою двері. Спершись на стіну і коридорі, я приклала руку до калатаючого серця. В голові билася лише одна думка: ти повторила долю матері. Ти повторила долю матері. Ти застала людину, яку ти безмежно кохала на зраді. Тебе зрадили.

 Приклавши тремтячі пальці до рота, я попрямувала до виходу з квартири, тримаючись за стіни. Передати словами весь будь, який я відчувала не можна було. 

 Я підійшла до вхідних дверей і мій погляд раптом упав на підлогу, де стояло лише взуття Роми. Серце підказувало, що щось не так.

 Кілька хвилин я просто стояла, так і не вирішивши, що робити. Збираючись з думками, я читала собі подумки цілу мантру.

 Ти - Яна Небесна. Ти не мама, ніхто не має права тобі зраджувати і тримати за дурепу. Рома - не тато, він ти так не вчинив. А навіть якби й зрадив, то чому саме з Аліною, яку він так відчайдушно хотів спекатися?

 Багато чого не складалося і я мала твердий намір отримати відповіді. Провівши руками по обличчю, я кілька разів глибоко вдихнула й взяла себе в руки. Високо піднявши голову, я повернулася до спальні.

 Вони досі лежали так, як і хвилину тому, але я не зациклювалася на цьому, а впевненим кроком підійшла і схопила Аліну за волосся, витягаючи з постелі. 

 Як для тієї, хто щойно переспала з хлопцем, вона виглядала занадто одягненою. На ногах були чобітки, а одягнена вона були в світлі джинси і светр.

 Дівчина відразу ж почала верещати, намагаючись схопити мене за волосся або хоч якось нашкодити.

- Відпусти! Ненормальна! Що ти коїш? - кричала блондинка, поки я тягла її до дверей.

 Я удавано здивувалася.

- Ова, а на що схоже? Можливо, я виганяю шльондру з постелі мого нареченого?

- Він тобі зрадив. Ти маєш звинувачувати його, в не мене.

- Ну, тоді твій план потерпів невдачу. Співчуваю. - з удаваним жалем, я нарешті притягнула її до дверей і, витягнувши в під'їзд відпустила. - Ще раз побачу тебе біля Роми - повириваю всі фарбовані патли. Тобі зрозуміло?

- Яка ж ти дурепа, - зневажливо хминула Аліна, склавши руки на грудях. - Він тобою пограється і кине. Пригадаємо мої слова.

 Я посміхнулася.

- Здається ти плутаєш себе зі мною.

 Дівчина відкрила рот, щоб ще щось сказати, але я не стала її слухати і просто захряснула двері в неї перед носом.

 Притулившись спиною до дверей, я намагалася вирівняти дихання. Повірити не можу, що ледве не повелася на цю дешеву виставу. Могла б для більшого ефекту хоча б роздягнутися. Дурепа.

 Зітхнувши, я повернулася в спальню, де спав брюнет ніби нічого не сталося. Я зняла ковдру, якою Аліна його вкрила й помітила, що його сорочка була розстібнута, але, схоже, їй не вистачило сили, щоб підняти його й зняти її повністю.

 Я обережно перевернула Рому на бік - на випадок, якщо знудить. А сама повернулася у вітальню, прибирати той безлад, що він вчинив. Пляшки відразу відправилися у сміттєве відро разом з уламками розбитої пляшки. Поставила на місце стіл і поклала на нього всі речі , які валялися на підлозі. Потім вирішила вимити підлогу, щоб не залишилося запаху алкоголю. Відчинивши вікна, щоб цей жахливий аромат вивітрився, я повернулася назад до спальні.

 Підійшовши до ліжка, я поставила на тумбочку склянку з водою і таблетки. Схилившись над брюнетом, я прислухалася до його дихання, а потім взяла з полички якусь книгу і, зайнявши другу частину ліжка, почала читати.

 Кілька разів Рома прокидався, бормочачи щось нерозбірливе. Я допомогла йому сісти й зробити кілька ковтків води.

- Яно, - він протягнув руку, заправляючи пасмо волосся мені за вухо. - Я чекав тебе.

- А прийшла Аліна. - пожартувала я, але Рома залишився серйозним.

- Я думав ти не прийдеш після того, що зробив мій брат.

 Я сковтнула і посміхнулася.

- Поговоримо вранці. Ти п'яний.

 Я допомогла йому зручніше лягти, а потім повернулася до читання, коли відчула як моєї ноги щось торкнулося. Прибравши книжку, я побачила, що брюнет заснув, поклавши голову мені на коліна.

 Так й сидячи, я перебирала пальцями його волосся, а потім сама не помітила як заснула.

 Прокинулася я вранці через те, що мені було жахливо холодно і боліло все тіло.

- Чо-о-орт, - протягнула я, повільно встаючи з-під голови Роми.

 Вийшовши з спальні, я зіщулилася від холоду. Вчора після провітрювання я заснула так і не закривши вікна, а тепер в квартирі стояв жахливий холод. Зачинивши їх, я повернулася в спальню, де вже прокинувся хлопець.

- Яна? - запитав він захрипшим голосом і прочистив горло. - Я думав ти не прийдеш.

- Ти це говорив вночі, - сказала я, беручи з ліжка книжку. - Повторюєшся.

- Я нічого не пам'ятаю після того, як повернувся в квартиру після відділка.

 В його очах спалахнула якась іскра і він насторожено зустрівся зі мною поглядом.

- Я дізнався, що зробив Андрій. Я розумію, що це нічого не втправть, але мені дуже жаль. Якщо я можу зробити щось, щоб він отримав найсуворіше покарання - я це зпрблю.

 Я підійшла ближче і сіла на край ліжка біля нього.

- Через це ти вчора напився?

 Рома скривився.

- Після того, як ти поїхала мені подзвонив батько в попросив приїхати у відділок. Там мене ввели в курсі справи, в потім я зустрів Ніну. Звісно, я не хотів вірити, що все справді так, але потім адвокат влаштував нас з ним зустріч і усе стало зрозуміло. Андрій... Він сказав, що поцілував тебе, це правда?

 Брюнет зустрівся зі мною поглядом, який я відвела і кивнула.

- В той день, коли Аня порізала вени. За кілька годин до цього вона прийшла до мене, говорила, що посварилася з Андрієм, а він прийшов миритися і коли я відкрила двері подумав, що я Аня. Поцілував. Це побачила сестра і ми тоді жахливо посварилися, а потім сталося те, що сталося.

 Хлопець кивнув.

- Потім я хотів поїхати звідти, але жахливо посварився з батьками. Вони стали на його бік. Я приїхав додому, перевернув тут все. Не знав як далі бути і думав, що ти не захочеш більше мене бачити. Напився, потім почув дзвінок в двері, далі нічого не пам'ятаю. Хоча... Здається, я відкрив, там була Аліна, вона допомогла дійти до ліжка і я заснув.