Розділ 28. Яна

 Перший день відпочинку пройшов дуже добре. Принаймні, все було набагато краще ніж я очікувала спочатку. Рома, як і обіцяв, заїхав за мною через кілька годин після нашої розмови. З ним в машині вже сидів його друг Макс.

- Оревуар, мадмуазель. - він зняв невеликого капелюха з голови і схилив голову, кланяючись.

- Це значить: до побачення, придурок. - закотив очі брюнет, тиснути на педаль газу.

- Пардон, - Макс підняв руки в жесті капітуляції, - тоді бонжур, прекрасна леді.

 Хлопець потягнувся з заднього сидіння і чекав, коли я вкладу долоню і його руку, в після цього поцілував її тильний бік.

- Май нейм іс Максиміліанус. - урочисто промовив він, змушуючи мене усміхнутися.

- Ти поліглот? 

 Макс здивовано округлих очі.

- Звідки ти дізналася? 

 Потім нахилився ближче і поставив руку біля рота так, ніби хотів відгородитися від Роми, а потім, кидаючи кому погляди на нашого водія, промовив:

- Нікому не кажи, але я агент на завданні, а цей, - він кивнув на брюнета, - один з чинників, які я маю усунути.

Не відриваючи своєї уваги від дороги, Рома спробував вдарити друга однієї рукою, але той зміг уникнути цього, відкинувши голову на заднє сидіння і сміючись.

- В мене гарна акторська гра? - звернувся він до мене.

- Відмінна.

- А цьому, - Макс ображено кивнув на водійське крісло, - не подобається.

- В нього жахливий смак. - відмахнулася я, в мій новоявлений друг зареготав в протягнув мені руку.

- Дай п'ять!

 Не роздумуючи я виконала його прохання, в потім увімкнула радіо й салон машини заповнила мелодія "Обійми".

- О ні-і-і. - протягнув страдницьки Рома.

- Що? - не зрозуміла я.

- Моя улюблена пісня, - Макс в передчутті потер долоні одна об одну, - йому не подобається мій спів, тому буду радий якщо ви підспіваєте.

 Я кинула погляд на брюнета, що вже дивився на мене жадібними очима і, хитро усміхнувшись, кивнула:

- Згода.

 Рома закотив очі.

- Зрадниця.

- Вибач, нічого не чую. - прокричала я, додаючи гучності і на пару з Максом ми затягнули: - Обійми мене, обійми мене, обійми-и-и.

- Куди я вляпався? - простогнав водій.

 Після закінчення пісні, Макс окинув мене оцінюючим поглядом і посміхнувся:

- Все ж, у нашого Роми не настільки поганий смак, якщо він обрав таку як ти.

 Я хмикнула, закотивши очі.

- Це я його обрала.

- Моя. - впевнено заявив друг і ляснув своєю долонею об мою.

- Гей, - обурено вигукнув брюнет, - вас не бентежить моя присутність?

 Максим уважно поглянув на водія і після кількох хвилин мочання, кивнув:

- Так, ти нам тут заважаєш.

 Рома знову зробив спробу вдарити друга, а я просто спостурігала за суперечкою цих двох.

- Чого ти психуєш? - обуренню друга, здавалося б, не було меж, але в його очах танцювали смішинки. Вона ж твоя дівчина, але це ненадовго.

 Макс підморгнув мені, викликавши нову порцію сміху.

- Вибач, але я ще не закінчила з ним. - закінчивши сміятися, сказала я і кивнула в бік свого хлопця.

- Тоді я залишу тобі номер свого телефону і буду чекати дзвінка. 

- Я тебе зараз викину з автівки. - пригрозив йому брюнет.

 Друг закотив очі й провів великим пальцем по шиї. Кілька хвилин він сидів мовчки, просто постукуючи ногою в такт пісні, що грала по радіо, але це закінчилося дуже швидко.

- Давайте грати в карти. - з заплом запропонував він.

- Я за кермом.

- Ніхто й не каже про тебе. Яно, ти зі мною?

 Я знизала плечима, але кивнула в знак згоди. Щоб було зручніше грати, мені довелося перелізти на заднє крілом машини. Макс зручно вмостився, відкинувшись на спинку крісла, й витягнув ноги на переднє кріло, де я щойно сиділа. Перетасувавши карти, він розклав переді мною шість, відрахував стільки ж собі й дістав випадкову карту з колоди, що слугувала нам за козир. Хрестя.

 Не знаю, можливо, це я була такою не надто везучою, але в мене майже всі карти були в червоних тонах і лише дві з них чорні - пікова дама і хрестова сімка. Перший хід був за мною. Я кинула сімку бубни, але хлопець лего відбив її валетом бубни. Загалом, гра йшла доволі добре, козирних карт досі було не надто багато, а одного разу я зробила кардинальну помилку і довелося забрати вісім карт.

- Чорт! - роздратувавшись, я стукнула рукою по своїй нозі.

- Не психуй, крихітно. Роки практики зроблять колись з тебе профі.

 Макс знову кинув мені карту, яку я, на щастя, відбила, а потім походила до нього трьома дев'ятками - всіма, крім козирної. Вона була в мого друга і неї він відбив одну з моїх дев'яток, інші він відбивав валетом, дамою і десяткою. Я почала кидати йому у відповідь всі ці карти, які в минулому раунді змушена була забрати. Хлопець продовжувати відбивати їх і ось, коли в мене залишилися чудові карти я була готова дати йому перепочити, але мене не влаштовувала одна карта - червова шістка. Я вирішила ризикнути і підкинула її, хоча в всьому цьому хаосі жодних шісток не було. На щастя, Макс не побачив мого невеличкого махлювання і відбив карту.

- Немає. - врешті відповіла я і вся ця купа пішла в купку під назвою ''відбій''.

- Нарешті, я одну секундочку мені здалося, що доведеться їх забрати.

- А як же твої слова про те, що ти майстер і не програєш? - насмішливо подав голос Рома з переднього сидіння.

- До тебе взагалі не звертаються, - відмахнувся Макс, - не заважай.

 Ми продовжили гру і ось вже була фінішна пряма. В нас залишилилося останні дванадцять карт, шість - в мене і шість - в нього. Моя ситуація з козирем стабілізувалася і всі карти я відбивала з легкістю. Крім однієї, яку довелося забрати і тепер в мене було на одну карту більше. Настала моя черга робити хід і я кинула пікову шістку, яку хлопець відбив піковим валетом. В мене в руці залишилося дві карти - червовий валет і хрестова шістка. Я могла кинути лише одну карту, але ніяк не могла визначиися, яку саме.