Розділ 20. Рома

 Ми з Яною провели чудовий вечір разом. Десь з годину ми були на ковзанці, де безліч разів цілувалися і вона мене не відштовхувала, що не могло не радувати. Ми сміялися, веселилися, розповідали якісь смішні історії зі свого життя і просто кайфували. Після ковзанки Яна ще не хотіла повертатися додому і ми пішли блукати містом, роблячи по дорозі безглузді фото, а потім я вмовив дівчину зайти в кафе і трохи зігрітися. Ми випили по дві чашки кави за черговими розмовами, а потім повернулися до клубу і я підвіз Яну додому. По дорозі вона заснула і, коли ми приїхали, я вирішив її не будити і, обережно взявши на руки, заніс в дім.

 Найскладнішою частиною в цьому всьому було постукати в двері. Так як руки в мене були зайняті прекрасною дівчиною, що солодко спала, поклавши голову мені на плече, я кілька разів вдарив двері ногою. На щастя, Ніна швидко відчинила і не стала нічого питати. Вона мовчки показала мені кімнату племінниці і, постоявши кілька хвилин біля дверей, пішла.

 Я обережно поклав Яну на ліжку і зняв з неї взуття й пальто. На кілька хвилин присів на ліжко і прибрав пасма волосся, що впали їй на обличчя. Зараз увісні вона виглядала так мило. Я провів кісточками пальців по її щоці і вона несвідомо потерлася щойкою об мої пальці, викликавши в мене посмішку. Я просидів так ще мить, а потім взяв з крісла поруч плед, який вона вчора забрала у Міри, накрив її і покинув кімнату.

 Спустившись вниз, я побачив Ніну, яка стояла біля підніжжя сходів, прихилившись до стіни і, схоже чекала на мене.

- Дякую тобі за те, що потурбувався про неї. - промовила вона.

- Немає за що, це мій обов'язок як її хлопця.

- Ти зараз говориш про ваш договір чи про щирі почуття? - підняла брову блондинка.

 Я усміхнувся і опустив голову, запустивши пальці у волосся.

- То вона вам розповіла? Але в мене немає відповіді на це запитання. Тобто, - я підняв голову, зустрівшись з поглядом блакитних очей, - мені подобається ваше племінниця і подобається проводити з нею час. І... - я зітхнув, - якщо це називають коханням, то так, я закохався.

- У вас отримається гарна пара.

 Я хмикнув.

- Не думаю. Поведінка Яни дивна. В один момент в нас все добре, я б навіть сказав - чудово, а вже в наступний - вона віддаляється від мене, але проходить ще мить і ось вона вже знову нормально до мене відноситься. Мені подобаються навіть ці зміни настрою, але я не думаю, що це кохання з боку Яни.

- Коли я була у віці Яни, в мене був хлопець, який мене обожнював. Здував пилинки, - Ніна усміхнулася спогадам і спрямувала погляд на підлогу, але, здавалося, що вона дивиться крізь роки в минуле, - в нас все було чудово. Емоції, буря, ми кайфували одне від одного. Поки він не заговорив про серйозні відносини. Я злякалася цього і згодом ми припинили відносини, про що я пошкудувала не один раз. Просто в мене не було прикладу гарних відносин і почуттів. Мама померла, коли ми з сестрою були зовсім маленькі і, хоча тато й продовжував кохати маму після смерті, прикладу стосунків у мене не було. Потім мама Яни вийшла заміж і в мене був приклад шлюбу, але зовсім не такого, якого я хотіла для себе. Я боялася цього і, гадаю, Яна боїться також цього.

- Що ви маєте на увазі?- запитав я, водночас будучи здивованим через відвертість Ніни і залишаючись в повному нерозумінні по цій самій причині.

 Білявка усміхнулася.

- Якщо Яна захоче - розповість тобі сама. Не думаю, що це маю казати я.

 Я розуміюче кивнув. А чи захоче вона взагалі розповідати? Мовчання між мною і жінкою затягнулося і я зрозумів, що вже час йти.

- Добраніч. - розсіяно сказав я і покинув дім. 

 Всю дорогу додому я роздумував над словами Ніни і поведінкою Яни, ставлячи собі питання: що ж, все-таки відбулося у її сім'ї і чого вона зараз боїться?

 Приїхавши додому, я налив собі склянку віскі, роздумуючи про наше завтрішнє побачення, яке я обіцяв. Я забронював найдорожчий ресторан лише для нас двох, буде чудовий інструментальний супровід і все, що забажає Яна. Але зараз всередині мене поселилося відчуття, що це не те, що потрібно. Захотілося чогось іншого і, здається, я зрозумів що.

 Я поставив склянку на стіл і взяв ноутбук, в якому почав вивчати легенди міста і деякі місця. Через годину я зупинив свій вибір на одній будівлі, яка мала свою історію, я почав детальніше заглиблюватися в усе це. Прочитав безліч легед, міфів, фактів і заснув лише о четвертій ранку, але будучи задоволеним, з посмішкою на губах. Сподіваюся, Яні сподобається.

 Прокинувся я о третій годині дня. Сон на канапі у вітальні був не найкращим моїм рішенням і як покарання тепер в мене боліло все тіло.

- Чорт, - протягнув я крізь зчеплені зуби і, ледве підвівшись, попрямував прийняти теплий душ.

 Спочатку я планував простояти під гарячими струменями води щонайменше годину, але мої плани зруйнував дзвінок у двері. Я вийшов з кабінки, витер обличчя і, обмотавши рушник навколо стегон, попрямував до дверей.

- Ти не покидаєш своїх спроб, так? - запитав Макс, завалюючись до мене в квартиру, щойно я відчинив двері. - Йдеш сьогодні на вечірку?

 Боюся навіть уявити до кого.

- Ні. - відповів я просто, зачиняючи двері. - Маю на сьогодні плани.

- З тією лялею? - Макс підморгнув, ледве не розлігшись на канапі у вітальні. - Аліна вже всім розповіла про твою, так званну, наречену. Чому навіть твоя колишня в курсі всіх твоїх відносин, а я, як завжди, дізнаюся останнім?

- Тоді ти дізнаєшся першим: у нас з нею сьогодні романтичне побачення. - змовницьки прошепотів я, сівши на крісло поруч і трохи нагнувшись до друга?

- Правда? - підірвався Макс, ледве не стукнувшись лобом об мою голову, але, на щастя, я встиг ухилитися. - То ти в нас закохався чи як?

 Я кинув на нього погляд, який говорив сам за себе.

- Гаразд, - друг підняв руки, ніби здавався, - мовчу-мовчу.

- Мені потрібно ще заїхати в кілька місць, тому тобі вже час. - сказав я, підіймаючись.