Розділ 15. Яна

- Тобі що, немає чим зайнятися? - запитав Рома й сів на високий стілець, спостерігаючи, як я хазяйную на його кухні.

- Можеш вважати, що так. - відповіла я не обертаючись. - Де в тебе мед і масло?

 Брюнет вказав на верхній ящик справа і почав кашляти.

- А термометр?

 Він вказав на шухляду. Я відчинила її і дістала звідти електронний термометр, який протягнула чоловіку. Той його взяв, але його погляд виражав повне несхвалення. 

 Кілька хвилин, поки я наповнювала чайник водою, ми мовчали, а потім пролунав сигнал термометра. Я забрала його в Роми і поглянула на маленький екран, який показував цифру тридцять дев'ять.

- Не боїшся, що я тебе заражу?

- Не турбуйся, в мене гарний імунітет, чого не можна сказати про тебе. І взагалі, - я повернула до нього обличчям і поставила руки і боки, - чому ти сидиш тут? Тобі потрібно лежати і приймати жаропонижаючі.

- В мене їх немає. - знизав плечима чоловік.

- Тоді тобі потрібно прийняти холодний душ.

- Не говори дурниць. - відмахнувся брюнет, а в мені почала закипати злість.

- Послухай, ти мене жахливо дратуєш зараз. Якщо не заткнешся, я знову тебе вдарю, але цього разу ти вже потрапиш у лікарню і будеш там з медсестрами і лікарями сперечатися. Так що краще роби те, що я кажу.

- Тебе не бентежить те, що ти командуєш в моїй квартирі?

- Ніскілечки, а має?

- Ненормальна, - прошепотів Рома, але все ж підвівся і попрямував в бік, я підозрюю, ванної кімнати.

 Я пішла за ним і опинилися в просторій світлій кімнаті, обкладеній білим кафелем. Головний акцент - сучасна душова кабіна зі скляними стінками і хромованою фурнітурою, де можна відчути себе в спа.

 Раковина на стильній тумбі, зверху дзеркало без рамки, трохи велике, щоб відображати весь зріст. На полицях - акуратно розставлені гелі, шампуні та ароматичні свічки, натяк на смак і доглянутість, але не надмірний.

 Підлога тепла, рушники складені в акуратні стопки, а загальна атмосфера поєднувала чистоту, простір і свободу - ідеальне місце для ранкових процедур чи вечірнього душу після тренування.

- Роздягайся, - скомандувала я, дивлячись як цей нещасний намагався стягнути з себе светр, сидячи на кришці унітазу.

 Я тяжко зітхнула і допомогла. Під светром опинився ще один светр, а під ним - футболка.

- Ти знущаєшся? - простогнала я, стягуючи останню футболку і оголяючи прекрасно складений торс свого, фіктивного, але хлопця.

 Рома знизав плечима.

- Я змерз.

 Я допомогла йому підвестися і стягнути штани, а потім стягнула з себе светр, залишаючись лише в чорному спортивному топі. Звісно тепер Рома міг розгледіти всі мітки, які вчора поставили на моїй шкірі його губи.

- Навіть не смій щось казати. - попередила я, стягнула з себе штани і попрямувала до душевої кабіни, щоб налаштувати холодну воду.

- Навіть і не думав. - протягнув брюнет, хитро усміхаючись.

 Про що може думати людина, в якої температура під сорок? Впевнена, що жодна адекватна людина не думає про те, про що думає цей ненормальний.

 Я відкрила кран і виставила руку під холодні струмені води. Налаштувавши температуру, щоб вода була не надто крижаною, але достатньо холодною, щоб нею можна було збити температуру. Поки я це робила, моє волосся вже втигло намокнути і тепер передні прядки обліпляли моє обличчя.

 Я підійшла до Роми і допомогла дійти до душевої кабіни, в яку ми зайшли вдвох.

- Чорт! Вона крижана!

- Не крижана, а просто холодна. - відмахнулася я і скерувала струмінь води на брюнета.

 Так ми мовчки стояли кілька хвилин, доки тишу не порушив хлопець, стукаючи зубами від холоду, але не зважаючи на це, розтягуючи губи в посмішці.

- Ніколи не думав, що прийматиму душ напівоголеним разом з приголомшливою напівоголеною дівчиною, але між нами не буде навіть поцілунків. 

- Ну що ж, - я підійняла брову, - все буває вперше. Гаразд, з тебе досить.

 Я вимкнула воду і вийшла з кабіни, відразу ж огорнувши тіло рушником. Вслід за мною вийшов і Рома, який цокотів зубами. Я взяла рушник і почала витирати краплі води з його тіла і волосся.

- Знімай, - кивнула я на його промокші боксери і протягнула рушник, який він міг потім огорнути навколо стегон.

- Мені подобається цей командний тон, - знову посміхнувся він і потягнувся до резинки боксерів, не відводячи погляду від моїх очей. - Що, навіть не почервонієш? Не відвернишся?

- З чого б це мені червоніти? А, - протягнула я, - це в тобі говорить багатий досвід?

- Ревнуєш?

- Навіть не мрій. - посміхнулася я.

 Протягом цього часу Рома знімав боксери, а я щосили намагалася не відводити погляд від його очей. Хоча, маю зізнатися, це було складно. Ось нарешті брюнет забрав рушник з моїх рук і обмотав його навколо стегон, що дало мені полегшено зітхнути. 

 Я перша покинула ванну і попрямувала до спальні, яку я чудово пам'ятала. Все ж, як не крути, нещодавно прокинулася в ній. Правда тоді я її не роздивилася, але мала змогу зробити це зараз.

 Спальня була просторою, світлою і водночас стримано стильною. Великі панорамні вікна пропускали багато світла, а важкі темні штори можна було задерти чи опустити для повної приватності. На підлозі лежав м’який сірий килим, а під ногами відчувалася легка теплота.

 Ліжко займало центр кімнати - величезне, з широким матрацом і чіткими лініями темного каркасу. Постіль нейтрального кольору - біла чи світло-сіра, з кількома декоративними подушками, що підкреслювали смак власника, але не виглядали надто жіночно.

 Біля однієї зі стін стояла сіра шафа, а поруч - низька комода з акуратно складеним одягом, поруч - сучасний мінімалістичний робочий куточок з комп’ютером і планшетом. На полицях - кілька книг, парфуми, годинник та інші дрібниці, які демонстрували інтереси та характер власника.

 Світло ламп було м’яке і тепле, щоб у кімнаті можна було відпочивати після дня, а декор - стриманий, сучасний, з металевими й скляними акцентами, без зайвої помпезності. Все виглядало дорого і стильно, але залишалося по-справжньому “чоловічим”: простір для життя, відпочинку і приватності, де ніхто не втручався.