Розділ 14. Яна

 Всю дорогу до будинку Міри, ми провели в мовчанні. Коли приїхали, я хотіла розплатитися з таксистом, але Рома мене випередив, вийшов з авто і допоміг дістати подругу, яку знову ніс на руках.

 Ми підійшли до під'їзду, я ввела код і, тримаючи двері, відійшла в бік. Брюнет зайшов всередину, а я - слідом, знову стала спереду і повела його до сходів. Міра якраз на днях розповідала, що їхній ліфт зламаний.

- Чекай, ми що, підемо сходами? - запитав хлопець, змушуючи мене обернутися.

- Ліфт зламаний.

 Рома зручніше взяв Міру на руки і, зітхнувши, попрямував за мною.

 Коли ми пройшли три поверхи, він знову зупинився, тяжко дихаючи.

- Уточни, будь ласка, на який нам потрібно поверх? 

 Я прикусила губу і невпевнено подивилася на нього.

- Дев'ятий. - відповіла, здавалося, одними губами.

- Ти знущаєшся? - очманіло запитав брюнет, а по його скроні скотилася крапелька поту, від якого блищало все його чоло.

 Можу уявити як йому непросто носити Міру. Хоча на перший погляд подруга була стрункою і навіть дуже худенькою, але насправді була досить важкою. Одного разу мені одній доводилося тягти її в такому стані додому. Тоді я проклинала все на світі, але Міра обіцяла більше так не пити. В усьому винний її черговий хлопець, якщо його взагалі можна так назвати.

- А схоже на те, що жартую? - я підняла брову і склала руки на грудях. Не дочекавшись відповіді, я повернулася і попрямувала далі. - Ходімо, чим швидше дійдемо, тим швидше покінчимо з цим.

 Рома заскрипів зубами, але сперечатися не став. Я старалася не йти надто швидко, щоб не злити його. Раптом він розпсихується і скаже, щоб я сама тягла Міру?

 На щастя, подругу він дотягнув до квартири, хоча був жахливо злий і втомлений. Я швиденько дістала з її сумочки ключі і тихо відчинила двері, так само тихо подала знак заходити. Рома рухався повільно і обережно, а головне - тихо. Ми дісталися до кімнати Міри без проблем, а ось вийти - стало проблемою.

 Коли брюнет поклав дівчину на ліжко, я накрила її ковдрою і вже покидала кімнату, але зачепила якусь річ, яка з гуркотом упала на підлогу.

- Чорт, - прошипіла я і, схопивши хлопця за рукав рубашки, потягла до гардеробної.

 Так, в Міри також була своя гардеробна, хоча жила вона не надто багато. Просто вона стала жертвою моїх постійних шопінгів, після яких значну частину куплених речей я віддавала їй, а вони просто перестали поміщатися їй в шафу.

 Ми зайшли в кімнату якраз вчасно - з коридору почулися кроки і увімкнулося світло.

- Міра? - почула я голос тітки Олі.

 Я продовжила штовхати брюнета в кінець кімнати, де мала стояти пуста шафа, в яку я планувала сховатися. Я відчинила одну, але вона виявилася доверху наповнена речами. Тоді я розчинила ту, яка стояла навпроти і - бінго! - це виявилася та, яка нам була потрібна.

- Залазь. - тихо прошепіла я, але Рома склав руки на грудях і просто закотив очі, не маючи наміру туди лізти.

 Ба більше, він зробив кілька кроків в напрямку вхідних дверей. Я його випередила і, не придумавши, нічого кращого, затягнула в довгий, глибокий поцілунок. Коли я впевнилася, що брюнет повністю заглибився в поцілунок, я почала повільна відступати назад, змушуючи його йти за мною. 

 За десять секунд ми опинилися в шафі - саме в той момент, коли мама Міри увійшла до її кімнати. Я розірвала поцілунок і старалася тихо вирівняти дихання, паралельно прислухаючись до рухів ззовні. Я чула як тітка Оля зайшла в гардеробну і пройшлася по ній, кілька разів пройшовши повз нашу шафу. В ці моменти я затамовувала подих і прикладала палець до вуст Роми. Коли я зробила це втретє, він прикусив мій палець і з мене вирвався здивований зойк. На щастя, я зойкнула пошепки і в цей момент тітка Оля виходила з гардеробної, тому не почула нас.

 Декілька хвилин ми ще сиділи в шафі. В ній було тісно і нам з Ромою доводилося стояти дуже близько один до одного. Настільки, що я чула його серцебиття і відчувала його дихання в себе на макушці. Упевнившись, що нам більше нічого не загрожує, я тихо вийшла з шафи, а вслід за мною вийшов і брюнет.

 Я тихо підійшла до однієї шафи і дістала звідти теплий плед. Коли ми покидали клуб, то не встигли забрати свої речі, а надворі, на хвилиночку, була зима і я не хотіла замерзнути будучи в одній сукні. Поки я рилася в шафі, Рома мовчки за мною спостерігав, опершись на іншу шафу спиною. Я обернулася і, кивнувши йому в бік дверей, першою попрямувала туди навшпиньках.

 На щастя, по дорозі до довгоочікуваного і такого жаданого виходу, ми не створили купу шуму і покинули квартиру без проблем. Опинившись на сходовому майданчику, я плегшено зітхнула і здигнулася. В порівнянніз теплою квартирою і таксі, в під'їзді було дуже холодно, але коли ми сюди піднімалися, я цього не помачала через адреналін, який мене переповнював.

- Тобі не холодно? - запитала я пошепки у Роми, кутаючись в плед.

- Що це було? - запитав він і я відразу шикнула на нього, покосившись на квартиру.

- Ходімо звідси від гріха подалі. - прошепотіла я і почала спускатися.

 Мені навіть не потрібно було обертатися - я знала, що брюнет йде слідом.

 Спускатися було легше, тому вже за кілька хвилин, ми були на першому поверсі. Я досі куталася в плед, а Рома прискіпливо дивився на мене.

- Що? - не витримала я.

- Що це було? - поторив він споє питання.

- За поцілунок вибачатися не буду. Я не знала як тебе зупинити і не хотіла, щоб нас побачила мама Міри. Але, - я хитро посміхнулася, - я знаю, що тобі сподобалося.

- Чому ж просто знову не вдарила по голові? - хмикнув він. - Але я не про це.

- В клубі я взагалі-то життя тобі врятувала, за це також вибачень не чекай.

- Я про сцену, Яно. Що це було? - роздратовано запитав чоловік.

 Я усміхнулася.

- Сподобалося?

- В нас з тобою була домовленість, а ти ледве не пожираєш очима того хлопця, з яким співала.