Розділ 13. Рома

 Я сказав подумаю, але ми обидва знали, що я всеодно приїду. 

 І от, рівно о восьмій я стояв перед будинком Яни, обпершись на свою машину і склавши руки на грудях. Через кілька хвилин я нетерпляче поглянув на годинник.

 Дівчина спізнювалася на десять хвилин.

 Я поглянув на освітленні вікна будинку і, зітхнувши, попрямував до вхідних дверей. Постукавши, я почув кроки по той бік і подумки посміхнувся, уявляючи як Яга спішить відчинити двері. Але моя посмішка швидко зникла, тому що двері мені відчинила Ніна, тепліше кутаючись в шаль.

- Рома? - запитала вона.

- Добрий вечір, я приїхав забрати Яну, вона скоро?

- Вона з подругою поїхали на вечірку пів години тому.

 Ось воно як. Знову вирішила виставити мене дурнем? Чому ж вона така невгамовна? Я сьогодні тільки почав думати, що в нас почало налагоджуватися нормальне спілкування, але з цим дівчиськом, схоже, не можна розслаблятися.

- Точно. - раптом клацнула у пальці Ніна і на кілька секунд зникла в домі, а коли повернулася, протягнула мені папірець. - Яна просила передати.

- Гаразд, дякую. - пробурмотів я і попрямував до машини.

 Ніна зачинила двері, а я сів в авто і розгорнув папірець, швидко пробігшись очима по рядкам.

 Я передумала і вирішила поїхати сама. Якби в мене були твої контакти, я б тоді повідомила, а, можливо, й ні. Загалом, не розслабляйся і підтягуйся.

 Внизу була вказана адреса, яку я ввів в навігатор. На щастя, це місце було неподалік і займало лише десять хвилин їзди. 

 Це виявився елітний клуб, про який я багато разів чув, але ще не бував в ньому, оскільки він знаходився далеко від моєї квартири. Всюди було припарковано безліч машин і я ледве знайшов місце, щоб припаркуватися.

 Вийшовши з машини, я почув шум, який долинав зсередини клубу. Над входом висіла велика неонова вивіска, яка мала назву ''Оксамит''. Я зробив крок у напрямку входу, але мене зупинив сигнал телефону про вхідне повідомлення. Відкривши його, я побачи фото, на якому був зображений якийсь квиток, а вслід прийшло нове повідомлення:

 Покажи це на вході і тебе пропустять без черги.

 Щойно я дочитав його, як прийшло ще одне відомлення:

P.S  Яна.

 Ще б пак! Хто ще міг так зробити? Контакти вона не могла мої знайти, якже. Це говорить дівчина, в якої тітка працює адвокатом, а дід має великий бізнес. Бестія.

 Я зробив так, як вона сказала і потрапив всередину, намагаючись вгамувати емоції, які підійняли в мені справжню бурю. Я почав просуватися вперед, роззираючись в пошуках цієї ненормальної, але кольорове світло, яке часом засліплювало очі, і люди, які постійно снували туди-сюди, заважали. Я кілька разів пройшовся залом, але дівчину так і не знайшов. 

 Потім я вирішив подивитися біля бару, але її там також не було. Вирішивши перепочити, я сів на високий барний стілець і замовив собі якийсь коктейль. Саме в цей момент до мене підійшла якась блондинка і почала стріляти в мене очима. Я лише сковзнув по ній поглядом і відвернувся хильнувши коктейль, який бармен щойно переді мною поставив.

- Привіт, - промовила дівчина, підійшовши ближче.

 Вона тримала в одній руці склянку з випивкою, а іншою - крутила соломинку, яка була в склянці. Я знову перевів на неї байдужий погляд і зліз зі стільця, маючи намір продовжити свої пошуки. Та блондинка, схоже, не збиралася так просто відступати і схопила мене за зап'ястя.

- Навіть не пригостиш мене шотом? - вона ображено склала губки, а я закотив очі я вивільним свою руку з її чіпких пальчиків.

- В мене є дівчина і вона буде дуже незадоволена, якщо побаче тебе поруч.

- А ти в нас що, каблук? - насмішливо кинула вона, але я не встиг відповісти тому що почув знайомий голос.

- Сиди вдома, Ти до неї не ходи, І бійся грому, Бійся темної води... Під шкірою прихована... - пройшовся по залу низький голос, який промовив останню фразу, видихаючи.

 Я обернувся на голос і побачив на сцені Яну. Вона стояла з мікрофоном у руці, а іншою - залуталася у своє довге хвилясте волосся. На ній була надто коротка червона сукня з глибоким декольте і відкритою спиною.

- Колискову для розбитих ліхтарів співає знову, Аби ти її пригрів,  Усміхнена, врятована... - продовжила співати вона, а я старався пробратися ближче до сцени.

 Коли я вже краще її бачив і був упевнений, що вона також зможе мене побачити, почався приспів, якому дівчина віддала всю себе.

- Небезпечні знайомі незнайомці. Коли кобра закохана, вона не спить, - в цей момент Яна відкрила очі і за кілька секунд знайшла мене в натовпі. - Пам'ятай про це, моє сонце!.. Пам'ятай про це, моє сонце!..

 Співаючи останні фрази, вона проникливо дивилася мені в очі і, здавалося що ці слова присвячені мені. В пісні почався програш і Яна почала чуттєво танцювати, звиваючись і проводячи руками по своєму тілу.

 Почався новий куплет, але його вже співала не Яна, а чоловічий голос, який долинав з іншого боку сцени.

- Ніжна, Грізна суміш у її очах... Тікати пізно, Вже танцює на ножах, - чоловік стрімко наближався до дівчини і, коли опинився перед нею, вони заспівали наступний рядок разом: - Прекрасна і спотворена...

 Вони дивилися один одному увічі, повністю віддавалися пісні і стояли занадто близько, торкаючись один одного у танці. Глядачі були у захваті і я чув неодноразові вигуки про їхну ''хімію'', від чого мені зводило зуби.

 Чорт! Що вона робить? Ми ж домовлялися про договір, а вона зараз стріляє поглядом в цього типа, обличчя якого я досі не міг розгледіти.

 Здавалося, що пройшла вічність, коли прозвучали останні ноти пісні і народ зірвався оплесками.

 Але я не плескав.

 Я стояв, зціпивши зуби і намагався вгаувати злість, дивлячись як цей тип цілує руку моєї дівчини. Яна вклонилася глядачам і зараз дивилася мені в очі, тяжко дихаючи і намагаючись відновити дихання. Нарешті увімкнули нормальне світло і тепер я міг роздивитися на обличчі дівчини рум'янець, палаючі очі, трохи спутане волосся і те, що червона помада, якою були нафарбовані її губи, була трохи змазана.