Розділ 12. Яна

 Протягом всього сніданку, Рома не відпускав мене зі своїх рук. Тому, коли ми сіли за стіл, а точніше - він сів і посадив мене до себе на коліна, отримали здивований погляд Ніни. Брюнета це ніяк не збентежило, він відрізав шматочок омлету, який вже лежав на наших тарілках, і поклав собі до рота. 

 Я перегнулася через стіл і підсунула ближче тарілку, яка назначалася для мене, зручніше вмостилася на колінах хлопця й почала їсти.

 На диво, омлет справді виявився їстівним, хоча тітка, в кращому випадку, готує один раз в рік. Чому сьогодні нам випала така честь, залишалося лише здогатуватися, що я й робила зараз.

 Я кинула погляд на щасливу блондинку. З макіяжу - лише блиск на губах, волосся рівне, хоча вона завжди його укладає гарними хвилями і робить бездоганий макіяж. Очі блищать, на губах посмішка. Невже цьому Станіславу вдалося розтопити серце моєї любої тьоті? Якщо чесно, в це було складно повірити, я б навіть сказала - неможливо.

- Яно, то ти зустрічаєшся з Романом? - запитала Ніна, відірвавши мене від роздумів.

 Це запитання застало мене зненацька і, від неочікуваності, я навіть подавилася черговим шматочком омлету. Тітка турботливо напомнила склянку водою і протягнула мені, а Рома кілька разів поплескав мене по спині. Взагалі ніколи не розуміла нащо когось плескають по спині, коли він подавився? Хоч комусь це допомагає?

- Не поспішай, їж обережніше. - сказала блондинка, кладучи до рота черговий шматочок.

- Зустрічаюся. - промовила я, впоравшись з кашлем. - А ти?

- А я з Романом не зустрічаюся. - з єхидною посмішкою сказала Ніна і брюнет затрясся від нестримног реготу.

- Ти знаєш про кого я говорю. - сказала я, штрикнувши ліктем Рому, щоб замовк.

- Ай-й, - тихо простонав він і потер бік, куди я поцілила, але, на щастя, замовк.

- Я б не назвала це стосунками, - задумливо промовила Ніна, втупившись поглядом в стіл і розгойдуючи в руці склянку з водою, - в неї була звичка часто таке робите з бокалами вина або шампанського, - але зустрічі є, ти маєш рацію. 

 Я хмикнула, ще б я не мала рації.

- А він думає так само? - поцікавилася я ненав'язливо.

- Він... - тітка запнулася. - Він так не думає. Хоче розивати наші відносини і познайомитися з тобою.

 Я завмерла з відкритим ротом і виделкою, яка була напівдорозі до нього.

 Оце так. Раніше ніхто з прихильників Ніни, які дарували їй квіти відрами, не мали намірів знайомитися з її рідними. Можливо, цього не хотіла тьотя, а можливо - вони самі.

 Стас не перестає дивувати.

- Типу схвалення сестер і все в такому роді? - подав голос Рома, якого ситуація зовсім не бентежила, і він продовжував уплітати омлет за обидві щоки.

 Ми з блондинкою перезирнулися і усміхнулися.

- Ти йому не сказала?

- Не сказала що? - запитав він з повним ротом і навіть перестав жувати.

- Схоже, нам з тобою потрібно познайомитися заново. - зітхнула тьотя і протягнула йому руку. - Я Ніна Небесна тітка і опікун Яни.

 Рома потиснув руку і покосився на мене, а потім - на тітку

- А я гадав чому ви такі не схожі між собою.

- Я пішла в тата. - зітхнула я, намагаючись приховати розчарування.

 Я завжди шкодувала, що замість білявого волосся і блакитних очей, в мене було темне волосся і зелені очі. Я була схожа на людину, яка навіть не з'являлася в моєму житті. Колись я  навіть хотіла перефарбуватися в блондинку і носини блакитні лінзи, але, коли розповіла про свої наміри Ніні, та пояснила, що я маю бути індивідуальністю і не порівнювати себе ні з батьком, ні з нею.

- Ти - це ти. - сказала вона тоді.

 Я тоді зробила вигляд, що зрозуміла все, але, здається, тітка знала, що я лише прикинулася. Але з часом, я справді зрозуміла сенс нашої розмови і була рада, що Ніна тоді відмовила мене від цих змін.

- Ти прекрасна. - почула я слова, які відволікли мене від спогадів.

 Я подумала, що це як і завжди, сказала Ніна, але, яке ж було моє здивування, коли я зрозуміла, що ці слова належали Ромі. Сказавши це, він взяв мою руку в свою і поцілував її тильний бік. Я слабо посміхнулася.

 Чорт! Це було приємно чути від нього, але я усіма силами намагалася зупинити те тепло, яке стрімко розливалося у мене всередині і зігрівало.

- Гаразд, мені вже час. - сказав хлопець і, взявши мене на руки, встав і посадив на своє місце.

 Поцілувавши мене в щоку, він попрямував до дверей.

- Заїдь за мною сьогодні у вісім, - сказала я, змушуючи його зупинитися.

- У нас є плани? - запитав брюнет, обернувшись.

- Мене запросили на вечірку, ти йдеш зі мною як мій хлопець. Гарна нагода представити тебе знайомим.

- Я подумаю. - протягнув він задумливо, а коли я зустрілася з ним поглядом, підмигнув і покинув кухню.

 Я хмикнула. Подумає він, аякже. Прибіжить за першим покликом.

- Тепер розкажеш? - запитала Ніна, спершись ліктями на стіл.

 Я зітхнула і почала свою розповідь, нічого не приховуючи. Розповіла про те, що я довго думала над тим, що він зробив у відділку, про прохання Ані, саму вечерю і наш договір.

- Повірити не можу. - в захваті промовила блондинка, коли я закінчила. - Навіть я такого не робила в молодості. І як довго триматиме ваша домовленість?

 Я знизала плечима.

- Поки в ній буде необхідність.

- Необхідність для нього чи для тебе? - підняла брови жінка.

 Я зустрілася з нею поглядом. Так вона запитувала чи буду я продовжувати гру якщо це буде потрібно лише Ромі.

- Для обох. - спокійно відповіла я і поспішила змінити тему. - То що в тебе зі Стасом?

- Як я й сказала: він хоче познайомитися з тобою.

- Раніше ніхто з твоїх прихильників не виявляв такого бажання, - помітила я.

- Знаю і мене це лякає, якщо чесно.

- Чому?

-Я сорок років вважала, що бути однією це кайф. От справді. Тобі не потрібно про когось турбуватися, можеш бути всюди і ніде водночас. Потім в мене з'явилася ти. Мені тоді було 29 і довелося змінити своє життя у переглянути пріоритети, але ти не подумай, - Ніна стиснула мою руку, яка лежала на столі, - я ні на секунду про це не пошкодувала. Гадаю, в якісь мірі це пішло мені на користь. Тоді я не думала про сім'ю і так далі, жила одним моментом, а зараз я б шкодувала якби в мене не було дітей. Але я не шкодую, тому що в мене є ти. Мені не довелося переживати муки вагітності і возитися з прорізанням зубів і так далі. Хоч я й не люблю визнавати свій вік, але я можу похизуватися, що в мене є така чудова донька.