Розділ 10. Яна

 Взагалі не маю поняття, що я щойно зробила. Але, здається, я прийняла пропозицію Роми. Хоча я й старалася бути безстрашною, але його погроза розповісти брату про аферу, подіяв на мене краще всього. Звісно ще бонусов йшов шанс, що від мене ввдчепиться Олег, коли я представлю йому Рому. Здається, я якраз сказала йому, що маю хлопця.

 Загалом, всі залишалися у виграші і мінус був лише один - мені потрібно було терпіти цього ненормального і цілуватися з ним. Як показують останні події, це буде ставатися часто. Хоча, маю визнати, на це мені скаржитися також не дуже хотілося б. Цілується брюнет неймовірно. Але не будемо про це.

 Зараз я стою, обімаючи Рому, і дивлюся на Аліну, яка точно не очікував такого повороту подій. Як же я її розумію. Здається, ніхто з нас трьох цього не очікував, але що поробиш.

- Зайдеш? - запитала я, першою порушивши тишу.

- Ні, дякую. - просовила блондинка захрипшим голосом. В її очах стояли сльози. Вона з недовірою подивилася на мого новоявленого нареченого, в потім в її очах відобразився такий біль, ніби вона була його дружиною і зараз він їй зрадив зі мною. 

 Чорт, ненавиджу драму. В що я вляпалася?

- Тоді бувай, ми тут трохи зайняті. - сказала я і, потягнувшись вперед, закрила двері перед очманілою Аліною.

- Що це щойно було? - запитав Рома.

 Я зітхнула, запустила на секунду пальці у волосся, в потім повернулася до нього обличчям.

- А що тебе дивує? Ти сам зробив мені пропозицію, - я стиснула плечима і, ніби нічого не сталося, попрямувала на кухню - жахливо захотілося пити. - Вважай, що я погодилася.

 Я зайшла на кухню і налила в склянку води. Слідом зайшов і Рома, який, схоже, досі нічого не розумів. Здається, я все ж сильно вдарила його по голові. Настільки, що заповільнила його мозкову діяльність.

 Я тільки піднесла склянку до губ, як чоловік забрав її в мене і сам зробив величезний ковток. Пославши йому незадоволений погляд, я потяглися за іншою склянкою в наповнила її водою.

- Але май на увазі, що я тобі дорого обійдуся.

- Будеш брати з мене погодинну оплату за свої послуги? - хмикнув він.

- Слідкуй за словами. - жорстоко відповіла я. Мені не сподобалося, що він висловився про мене в ключі, в якому зазвичай кажуть про дівчат легкої поведінки. - Якщо ти не помітив, то є ще безліч спроб тебе покалічити. Гроші з тебе я брати не буду, не потребую, своїх вистачає.

- Що ж тоді тобі потрібно від мене?

- Рука і серце. - серйозно відповіла я, а помітивши його шок, так само серйозно додала: - Жарт.

 Я зробила ковток води.

- По-перше, з нас двох популярний не тільки ти і в мене також є надокучливий прихильник. Ти маєш зробити все, щоб він від мене ввдчепиться.

- А сама не можеш? - хмикнув чоловік. - Чи ти лише мене так калічиш?

- Не повіриш, але це також не допомагає. Я кинула в нього статуетку, в потім ледве не наїхала, де він так і продовжує засипати мій дірект романтичними віршами.

- Серйозно? - вигукнув Рома, очі його загорілися. Зустрівши мій скептичний погляд, він знизав плечима. - Що? Ніколи раніше не бачив такого явища, дасиш почитати?

 Я підняла брову, не змінюючи свого погляду. Брбнет підняв руки в жесті капітуляції.

- Гаразд, зрозумів. А що там по-друге?

- По-друге-е, - протягнула я, і підперла голову кулаком, задумавшись. Насправді я нічого не придумала, але раптом мені в голову прийшла безглузда ідея. - а по-друге, будеш влаштовувати мені романтичні побачення. Буду постити все в інсту.

 Роман неочікувано розсміявся.

- Що смішного?

- Вибач, - промовив він крізь сміх, - просто я не думав, що ти така людина.

- Яка? - зацікавлено підняла я підборіддя, зустрівшись поглядом з зеленими очима.

- Романтична. Не думав, що тобі потрібні такі солодкі, ванільні, - з кожним кроком чоловік підходив все ближче і ось між нами залишилося лише двадцять сантиметрів, - романтичні жести.

 Що ж, він має рацію. Не така. Але знати йому це не потрібно.

 Його очі спустилися на мої губи, в мої - на його.

- Ти помилився. - прошепотіла я, не відриваючи погляду.

- Ну що ж, - Рома сковтнув, - буває.

 І накрив мої вуста своїми. Якщо перший поцілунок і ті поцілунки, які були вчора в клубі, були нестримними, сповненим спільним божевіллям, то цей, на відміну від них, був непоспішаючий, повільний, чуттєвий.

- Не роби так більше. - прошепотіла я, розірвавши поцілунок, але не відводячи погляду від його губ.

 Я провела язиком по своїх, відчуваючи на них його смак і раптом збільшила між нами дистанції, в опісля взагалі розвернулася і попрямувала у ванну кімнату.

 Зачинивши за собою двері, я повернулася ключ і обперлася на них спиною. Дихання було збитим, занадто швидким. Я поклала руку собі на груди, намагаючись нормалізувати своє дихання.  

Паралельно з цим я побачила своє відображення у дзеркалі навпроти. Волосся було місцями слутане, в деяких місцях були відбитки туші, а червона помада, якою я вчора нафарбувала губи, перед тим, як поїхати в клуб, була трішки розмазана. 

 Я підійшла ближче до дзеркала. Зіниці були розширені, на щоках виднівся легкий рум'янець, в губи були трішки припухшими. Незважаючи на все це, а, можливо, і завдяки всім цим факторам - я виглядала чудово. Ефектно.

 Єдине, що мені не подобалося, так це калатання серця при дотиках і поцілунках Роми. Ще не вистачало втратити голову через нього. Ні разу за двадцять років такого не відбувалося в зараз не мало відбутися.

 Я увімкнула холодну воду, і хлюпнула нею кілька разів собі на обличчя, змиваючи залишки косметики. Я знову подивилася на своє відображення. Тепер ще розгледіла темні кола під очима.

 Взагалі чудово! Нащо я тільки вчора попхалася в той чортовий клуб?

 Вчора все йшло чудово. Ну звісно до того моменту, як я тратила свідомість від виду крові Роми. Прийшла в себе я вже на канапі, а поруч сидів Андрій. Він розповів, що мене приніс Рома і запитував, що сталося, але я мовчала.