Розділ 6 Яна

- Що? - ошелешено запитала я після кількох хвилин ступору.

 Аня зітхнула і потупила погляд в підлогу.

- Розумієш, у нас з мамою Андрія складні стосунки. Вона мене ненавидить і хоче, щоб Андрій одружився на своїй подрузі дитинства Олі. Завтра у них буде сімейна Різдвяна вечеря і Андрій запросив мене, щоб представити як свою дівчину, але в нас з татом є плани та й я не зможу всю вечерю терпіти його маму і цю Олю.

- Тоді відмовся. - озвучила я цілком логічну думку.

- В тому то й річ, що не можу. Для Андрія це важливо, розумієш? - зітхнула сестра і подивилася на мене щенячими оченятами. - Будь ласка, лише одна вечеря, прошу. Я ж ніпрощо в житті тебе не просила.

 Остання фраза боляче вколола серце. З одного боку мені зовсім не хотілося видавати себе за сестру, до того ж, у нас з Ніною планувалася вечеря з дідусем, оскільки відсвяткувати з нами Новий Рік він зможе через ділову поїздку. А з іншого - Аня мала рацію, вона ніколи мене ніпрощо не просила і якщо попросила то, схоже, це справді для неї важливо. Це її перші стосунки і я хочу, щоб вона справді знайшла в цьому чоловіку своє щастя.

- Гаразд. - врешті зітхнула я і сестра кинулася на мене з міцними обіймами.

- Я тобі дуже вдячна, це справді для мене важливо. - промовила вона, викликавши в мене посмішку.

 Ззовні ми були копією одне одного, але всередині зовсім різні. Там, де я буду говорити те, що думаю, Аня змовчить і проковтне образу. Там де вона буде зачудовано дивитися на закоханих і милуватися, мріючи про свого принца на білому коні і всепоглинаюче кохання, я ледве стримувалася щоб не блювати від всієї цієї приторної ванілі. Я могла витримати все і довести свою правоту, а сестра відразу здавалася і підкорювалася. Вона була занадто хорошою для цього світу.

 Вдитинстві в школі її часто ображали, а я просила тітку віддати мене в якісь спортивні секції і заступалася за сестру. Так одного разу, в сьомому класі, я побилася з однією білявкою, яка була старша за нас на рік. Здається, тоді цій божевільній сталося, що Аня кинула око на її хлопця, який був ''королем школи'' за їхною версією, а вона, відповідно, була його королевою. Після того, як я повидирала їй кілька пасем фарбованого волосся, вона вибачилася перед Анею і осоромилася на всю школу.

 Втім, моя жага помсти не була втамована і, коли ми були в дев'ятому класі, а її ненаглядний був одинадцятикласником, я запросила його піти на випускний зі мною. Звісно просто так з нічого він би не погодився, тому я вродовж року намагалася привернути його увагу. Спеціально для цього дізналася де він живе, чим цікавиться, де проводить час після школи. Виявилося, що в нас є спільні друзі і ось одного разу я пішла на вечірку, де мав бути й він.

 Загалом, я муляла йому очі майже цілий рік, а за два місяці до випускного, зникла з усіх радарів і старалася уникати в школі місць, де могла б з ним зустрітися. Рівно через тиждень, я виявила його на порозі школи. Урок йшов вже ось як п'ять хвилин, а блондин стояв на шкільному ганку, підпираючи одну з колон. Перебуваючи в своїх думках, я помітила його надто пізно, а коли збиралася розвернутися і зайти в школу з іншого боку, він помітив мене.

 Пройшовши через ці всі огидні розмови сповненні приторної ванілі, я досягла своєї мети. Він запропонував піти разом на випускний. Впродовж двох місяців, які залишалися до випускного, ми з ним разом тусили, але, нажаль... Хоча, скоріше на щастя, він не зацікавив мене настільки, щоб продовжувати з ним спілкування після випускного. Щоб уникнути не бажаних зустрічей з ним і з'ясування стосунків, я кинула його жортоко. Настільки, наскільки вистачало моєї фантазії.

 Пустивши чутки, які взагалі-то і не були чутками, що я з ним лише заради того, щоб помститися тій білявці, імені якої я зараз навіть не пригадаю, я пересвідчилася, що вони до нього дійшли, а потім прямо в нього на очах поцілувалася з хлопцем, який був щось типу його ворога і суперника. Звісно, він тоді психанув і сам обірвав зі мною всі контакти, вважаючи мене останньою стервою, але я цим не надто переймалася.

- Чим в тебе пахне? - запитала Аня, вириваючи мене з думок.

 Я струснула головою, проганяючи спогади і випустивши дівчину з обіймів, повела на кухню. Наступні сорок хвилин ми провила в очікуванні приготування мого дорогоцінного торта. Аня сміялася над тим, як я піклуюся про нього і роблю все секунда в секунду. На відмінну від мене, сестрі передалося вміння мами неймовірно готувати і зараз вона хазяйнувала на моїй кухні, готуючи млинці за власним рецептом.

 Я сиділа на високому стільці, обпершись ліктями на кухоний острівок і махаючи ногою, розпитувала її про того загадкового Андрія. Коли сестра розповідала про нього, в неї святилися очі.

- Як ви познайомилися? - запитала я, поцупивши один млинець з тарілки, поки Аня не бачила.

- Три місяці тому я зайшла в книгарню за новим романом, але випадково зачепила іншу книгу. - вона усміхнулася воїм спогадам. - Поки старалася впіймати падаючу книгу, повалила ще три. Одна з них ледве не впала мені на голову, я відступила на крок назад, намагаючись увернитися від неї, але врізалася спиною в когось. Обернувшись я побачила його і, напевно, жахливо почервоніла. Зніяковівши, я почала піднімати книги, а він кинувся мені допомагати. Ми ще випадково зіштовхнулися головами, я знову почервоніла, а Андрій просто розсміявся. Потім він запросив мене на каву, ми прогулялися набережною, розмовляли. Він також читає, але фантастику. Раніше я не могла терпіти її, але прочитавши кілька авторів, які він порекомендував, полюбила. Я розповіла, що працюю в кафе неподалік. Тоді він провів мене додому, а потім кожного вечора приходив в кафе, дочікувався коли я закінчу свою зміну і проводив мене додому.

 Всю цю промову Аня ніби парила над землею, її очі блищали щастям. На мене це кліше вплинуло зовсім інакше. Звісно я була щаслива за сестру, але їхна зустріч була суцільним кліше. Я ледве втрималася, щоб не закотити очі. Якщо я колись буду радіти таким кліше, вдарте мене чимось тяжким по голові, щоб мізки стали на місце.