Розділ 2. Рома

Голова просто розколюється і я більш ніж впевнений, що помру. Але ні. Я продовжую залишатися на цьому світі тому що іншим в кайф мене мучити. Зараз на мій головний біль впливає два звуки: дзвінок телефону та стукіт в двері.

- Ну кому я так потрібен? - простогнав я, намагаючись розліпити повіки.

- Відчиняй! - почув я голос дівчини, після якого знову почувся стукіт у двері.

- Що відбувається? - почувся інший дівочий голос зовсім поруч.

 Не повіриш, дорогенька, мене цікавить те саме. 

 Нарешті розліпши очі і затиснувши руками голову в намаганні зменшити головний біль, я зі стогоном повернувся на бік, відразу зустрівшись з блакитними очима в обрамленні довгих вій. Поняття не маю хто вона, але, маю визнати, гарненька.

- Ти щось зробиш чи так і продовжиш валятися? - невдоволено надула губки блакитноока.

 Я зробив спробу встати зліжка, але, на жаль, вийшло лише скотитися. Ну, головне, що покинув ліжко взагалі.

- Відчиняй, я тобі сказала! - не вгамовувалася дівчина за дверима.

- Та йду я, йду. - простогнав я, підвівшись з підлоги і попрямувавши до дверей.

 Коли я їх відчинив, повз мене відразу пролетіла інша білявка, з твердим наміром увірватися до спальні. Я не став її зупиняти, оскільки не мав на це не сил, не бажання.

- Ромо, як ти міг?! – заголосила Аліна – дівчина, що щойно увірвалася. – Як ти міг так зі мною вчинити?

 Вона почала ридати, а я втомлено закотив очі. Ну скільки можна? Кожного разу одне й те ж саме.

- Вимітайся! Дешева підстилка! – почала вона викрикувати образи в бік моєї нічної пасіїї, імені якої я не пам’ятався від слова ‘’зовсім’’.

 Тяжко зітхнувши, я зачинив двері до спальні, щоб хоч трохи приглушити ці крики і попрямував в душ в надії привести себе до ладу.

 Спойлер: вдалося не дуже.

 Тому після душу, обмотавши рушник навколо стегон, я пішов на кухню, щоб зробити собі каву. За той час, поки я був в душі, крики припинилися, а зараз я лише почув швидкі кроки по коридору і грюкіт зачинявшихся дверей.

- Що ти тут робиш? - запитав я в Аліни, яка щойно увійшла на кухню.

- Я ж просила тебе, нізким не спати! В стосунках так не роблять, Ромо! – почала плакати вона, сівши за кухоний острів.

- Ага, - я зробив ковток свіжозвареної кави, - а я сказав, що між нами немає ніяких стосунків. Те, що ми провели одну ніч, а опісля ти запропонувала стосунки не рахується. Тому що по-перше: я відмовився від пропозиції, а по-друге: ми вже давно не заручені.

 Пів року тому, після того, як ми з нею переспали, а я відмовився зустрічатися, Аліна пішла плакатися татові, а опісля - наші батьки нас заручили. Навіть заручини не сприяли тому, щоб я закохався в дівчину і я постійно спав з іншими, потрапляючи в новини з заголовками ''Головний холостяк''.

 Через місяць тато Аліни не витримав і розірвав заручини, хоча його дорогоцінна божевільна донечка була проти, а потім взагалі проігнорувала цей факт і досі наївно вважає, що якщо вона постійно буде поруч, я її покохаю і ми врешті-решті одружимося.

 Скільки разів я б не намагався їй довести, що це все не так, вона повністю ігнорує мені слова. Я навіть вмовляв її сходити до психолога чи до кого ходять у таких випадках? Але це вона категорично відмовлялася від цього і впала в істерику, тому більше до цієї теми я не повертася.

- Гаразд, я зрозумів. Давай відвезу тебе додому. - здався я, навіть не намагаючись всунути їй цю інформацію в мізки. Надто багато було невдалих спроб.

- Коханий, я б хотіла заїхати в кафе. В мене зустріч з друзями і я обіцяла, щ прийду з тобою.

 Оця її наївність і маразм неймовірно сильно почали діяти мені на нерви. В мене аж почало сіпатися око, але я прикусив язика і лише міцніше стиснув чашку в руці, роблячи новий ковток кави.

- У мене сьогодні багато роботи. Потрібно заїхати до батька, вирішити деякі питання щодо мого введення у бізнес. - збрехав я, навіть оком не зморгнувши.

 Батько в житті не підпустить мене до фірми, коли в нього є такий чудовий і прекрасний син як Андрій.

- О-о, - помітно засмутилася Аліна, але прожовжувала цей спектакль, - тоді підвези мене додому просто.

- Одягнуся і повернуся, чекай. - кинув я, покидаючи кухню.

- Ми могли б не поспішати. - грайливо промовила білявка, схопивши мене за зап'ястя і ставши попереду. Вона закинула одну руку мені на плече, а іншою окреслювала лінії мого торсу. - І провести цей час з користю.

- Справи, пам'ятаєш? - м'яко звільнився я з її обіймів і пішов в спальню.

 За пів години ми сиділи в машині, подолавши чверть шляху до дому Аліни. Вона жила в передмісті, в тихому та безпечному районі. Дорога до її дому займала щонайменше півтори години  і вона зовсім божевільна якщо не полінувалася і витратила цей час на те, щоб просто приїхати в мою квартиру і вигнати мою чергову пасію. І так стається кожного разу варто мені провести з кимось ніч. Вона просто одержима мною.

 Тишу, яка так мені була необхідна, раптом розрізав телефоний дзвінок білявки. Кинувши погляд на її телефон я встиг прочитати "Стас" до того, як дівчина швидко схопила телефон. Здається, пахло можливістю відв'язатися від неї і я не збирався пропустити її.