Роман

День видався доволі тяжким. Спочатку я ледве не запізнився в універ, а потім мені зателефонувала Аліна, яку я схопив за лікоть зразу ж як побачив на парковці, і яку і зараз вів до машини.

- Мені боляче! Відпусти! - шипить вона.

- Тоді навіщо приперлася? - зі злістю шиплю я у відповідь.

 Добре, що парковка пуста, інакше косих поглядів ми б зібрали чимало, а така популярність мені точно не потрібна.

- Я скучила за тобою. Чому я не можу прийти до свого коханого?

- Аліно, це була просто одна ніч. Нічого більше. І я попереджав тебе про це із самого початку, хіба ні?

- Так, але... - протягнула вона жалібно, але я перервав її.

- Немає ніяких але! - виплюнув я, з останіх сил тримаючи себе в руках, знявши сигналізацію з машини, я відчинив двері на переднє пасажирське сидіння. Аліна, судячи з вигляду, не збиралася сідати і я сам заштовхав її до середини і, захлопнувши двері, зайняв місце водія.

- Куди тебе відвезти? 

- Нікудия не піду. Нам потрібно обговорити те, що між нами відбувається.

- Між нами нічого не відбувається, чорт візьми! - викрикнув я, все ж не стримавшись. - Ми провели одну ніч разом, перед початком якої я сказав тобі, що на наші стосунки це ніяк не вплине. Що ти ще хочеш?

- Так, але я думала ти змінив свою думку.

- Не змінив. Все?

- Ні, є ще дещо. - тихо промовила вона, і потягнувшись до мене почала цілувати. 

 На кілька секунд я ніби занімів, а коли отямився вона вже сиділа в мене на колінах, хаотичними рухами намагаючись зняти мою футболку.

- Що ти робиш? - прохрипів я, намагаючись скинути її з себе, але вона вчепилася в мене ніби кліщ, тому це вдалося не відразу. А коли вдалося, я побачив якусь брюнетку, яка почала віддалятися від мого авто.

 Чорт! Невже журналістка і тут мене дістала? Хоча вона всеодно нічого не змогла б розгледіти. Вікна тоновані. Але зайва обережність не завадить. Я вирішив піти за цією дівчиною, щоб дізнатися хто вона, але мене зупинила Аліна.

- Щось не так? - невинно запитала вона, дивлячись на мене з-під вій.

- Все не так! Між нами нічого немає і бути не може! Залиш мене в спокої! - крикнув я і знову потягнувся, щоб відкрити двері, але Аліна досі не відпустила мою руку.

- Щось ще? - глибоко вдихнувши, запитав я, але мене зустріли мовчанням і задумливим поглядом в підлогу.

 Я висмикнув руку і вийшов з машини, але тієї брюнетки вже ніде не було.

- Чорт! - прошипів я, закинувши руки за голову.