Розділ 10

Аня всю поїздку продивилася у вікно. Ми приїхали до будинку через десять хвилин і лише зараз я помітив що вона спить. Навіть увісні вона виглядала неймовірно красивою і милою. Частину її обличчя закривали пасма каштанового волосся.  Я нахилився до неї і прибрав його їй з обличчя.

  Залишивши дівчину відпочити, я вийшов з машини і вирішив прогулятися територією. Мені дуже подобалося це місце і дуже шкода що через справи я так рідко сюди приїжджаю. Рома тут буває частіше. Він вирішує відразу показувати все що має незліченій кількості дівчат, яких міняє якщо не щодень то щотиждень.

 Його нову дівчину, з якою він зустрічається кілька днів, звуть здається Аліна. Вона також приїде сюди, але завтра. Ця персона мені не подобається. Можливо я зараз говорю як і мама, але на мою думку більшість дівчат брата зустрічаються з ним лише заради коштів і Аліна не виключення. Але мама настіьки зайнята тим, щоб посварити мене з Аньою, що навіть не звертає уваги на це все або робить вигляд що не звертає уваги. Проте я сумніваюся що вона б щось зробила навіть якби не була зайнята моїми стосунками.

 З самого дитинства до Роми ставлять інакше ніж до мене. Мама просто одержима тим, щоб звести мене з Міланою. Вона незлічену кількість разів запрошувала сім'ю дівчини то на спільний сніданок, то обід, то вечерю, з самого нашого дитинства. Завжди хвалила мене за досягнення та готувала до того, що після батька місце в компанії займу я. 

 З Ромою все було навпаки. Мама майже не звертала на нього уваги, а якщо й звертала то лише для того, щоб відчитати і сказати який він поганий. З одного боку мені було жаль брата, але з іншого - він був в деякій мірі сам винен.

 Постійні бійки в школі. Батькам доводилося ледве не щодня говорити з директором школи та відшкодовувати збитки тим, кого бив брат. Після школи він вступив до університету і з'їхав від нас, а мама з часом перестала з ним спілкуватися. Тепер вони перетинаються на якихось заходах для щасливої картинки сім'ї або на звані вечері, де має бути присутня уся сім'я.

 З батьком Рома перетинається частіше, оскільки працює в нього в компанії. Але і батько не досить прихильний до нього. Вже аж занадто часто він створює їм проблеми з пресою. Жахливі заголовки в газетах, які псують імідж нашої сім'ї. "Молодшого сина відомого підприємця Богдана Власенко побачили з новою пасією". Саме через ці новини ранок в нашій квартирі починається переважно з криків мами і голосних телефоних розмов батька, в спробах прибрати ці статті та владнати все. Звісно в нього це виходить, але все ж таки чимало людей встигає побачити статті перед тим, як їх видаляють.

 Цього разу, вперше за багато років наша сім'я зібралася разом без преси і не для гарно картинки щасливої сім'ї.

 Я пройшов вздовж стежки, яка освітлювалася ліхтарями і повернув за будинок в сад. Зараз він був якимось аж надто пустим. Влітку тут дуже зелено і ростуть різні квіти. Починаючи від тюльпанів і закінчуючи трояндами. Я хочу привезти Аню сюди ще й влітку щоб вона побачила всю красу цього місця.

 Пройшовши повз кількох сосен, я вирішив послухати тишу і сів на лавку, яку ми виготовили разом з батьком. Я відкинувся на спинку лавки і прикрив очі. Мені подобається іноді бува на самоті віддалено від усіх людей і проблем.

  Але схоже сьогодні не мій день.

- О, ти вже приїхав. - я відкрив очі і побачив Рому, який не поспішаючи наближався до мене.

- Як бачиш. - я пильно подивився на брата. В нього що інших справ немає окрім як діставати мене? Чи це його хоббі?

- Як бачиш я не сліпий. - Рома підійшов і плюхнувся поруч зі мною на лавку - Я почув звук двигуна ще п'ять хвилин тому, але ніхто так і не заходив до будинку. От я й вирішив перевірити чи часом не загубилися ви.

- Хоч я буваю тут й не так часто як ти зі своїми партнерками, - я наголосив на останньому слові. - Але дорогу до будинку ще не забув. Дякую за турботу. 

- Немає за що, - сарказтично посміхнувся брат і лише зараз помітивши, запитав: - До речі, а де моя майбутня невісточка? - він театрально здивувався - Невже вона покинула нашого принца? Ох, як шкода. Співчуваю, брате. - він награно драматично поплескав мене по плечі, але я скинув його руку.

- Ні, в нас все гаразд. Не потрібно так переживати за нас. 

- А шкода. Я б також хотів позустрічатися з нею. - Рома вийшов зі своєї ролі і стряхнув руки - Шкода що в неї немає двійника. Тоді б в нас були однакові дівчата.

- Не верзи дурниць. - я підвівся - Дякую за компанію, але якщо я ще трохи пробуду в ній, то матиму непереносимість. 

- Ай-ай-ай, - з сарказмом похитав головою брат - Хіба тобі так личить говорити?

- Та відчепися вже. - я повернувся і пішов до будинку тією самою стежкою що й прийшов.

 Я відкрив вхідні двері і зайшовши до будинку, вдихнув на повні груди. Дім пахнув так, як я й пам'ятав - нотками хвої.  Я зняв пальто, повішав в гардероб і пройшов в зал. Тут теж нічого не змінилося, все оформлено в світлих тонах, які я сам обирав.

 Я оглянув камін. Він був чистим, залишилося лише нарубати дров і розпалити його. Збоку лежало кілька дерев'яних брусків, яких мало б вистачити щоб розпалити камін і я не помилився. Розпаливши камін і вирішивши нарубати дров пізніше, я пішов на кухню, маючи бажання щось приготувати, але був приємно здивований.

 На плиті вже щось варилося, а на столі стояло кілька готових страв. Я підійшов ближче, оглянув їх і лише зараз побачив записку, яка лежала скраю, притиснута виделкою до столу. Знявши виделку, я взяв записку в руки.

 "Ти спізнився братику, а я ледве не помер від того, як мені було скучно, от і вирішив раз в сто років зробити щось приємне.

P.S. Не звикай до цього.

 Я відклав записку і усміхнувся кутиком губ. Все ж таки він може бути інколи нормальним. 

 Оскільки готувати нічого не потрібно, мені не залишалося нічого іншого, як одягнути куртку, яку знайшов в шафі і піти рубати дрова, але схоже брат і тут вже про все попіклувався.