Розділ 8

Залишалося три години до зустрічі з Анею.

 Вона мені сподобалася можна сказати з першого погляду. Така вся правильна, хороша, сором'язлива, але в той самий час і ніжна, беззахисна. Її хочеться просто вберегти від усього світу. Взяти і ніколи не відпускати.

 Те, що я матиму змогу провести з нею цілий тиждень в будиночку разом з родиною просто унікально. Насправді я не думав що вона погодиться. Це навіть якось неправильно було запрошувати провести сім днів під одним дахом віддалено від стороніх людей, але я вирішив що живемо лише один раз і саме тому потрібно ризикнути і запросити її. І цього разу мій ризик був виправданий.

 Мої роздуми перервав грюкіт вхідних дверей і за кілька секунд у вітальні з'явився Рома.

- О, ти ще вдома? - він кинув ключі від квартири на столик і впав поруч на канапу.

- Як бачиш. А ти хіба не маєш готуватися до маминого вечора?

- Маю, але я не хочу, тому наша мамуля буде сама все робити. Ну або... - він багатозначно на мене подивився - Їй допоможуть її улюблений старший синочок з майбутньою невісткою.

- Яка невістка? Ти що вже пив посеред білого дня?

- Ну чому якщо в мене просто гарний настрій то я одразу пив? 

- Тому що ти говориш дурню.

- Чому це - дурню? Це чистісінька правда. Хіба ти не її улюблений син? І хіба не зустрічаєшся з тією мадам.До речі, - він відкинув голову на спинку канапи і закрив очі - А моя невісточка нічого така. Провести з такою кралею аж цілий тиждень, що може бути кращим?

- Ти думаєш я дозволю тобі хоч на метр наблизитися до неї? - я голосно фиркнув - А ти мрійник.

- Ти що настільки скупий? Потрібно ділитися.

 Я також відкинувся на спинку дивану, закрив очі і посміхнувся, а наступної миті вже тримав брата за горло. В деякі миті його просто не можливо терпіти, тому потрібно робити такі профілактики щоб повернути розум на місце.

- Слідкуй за своїми словами, інакше я не буду дивитися на те, що ти мій молодший брат і розіб'ю твоє гарненьке обличчя і ти довго не зможеш веселитися зі своїми кралечками - додав я з сарказмом.

- Гаразд-гаразд, відпусти вже. - брат вирвався з моєї послабленої хватки - Піду збирати речі на наш вікенд. І можеш не хвилюватися, я не буду клеїтися до твоєї дівчини. - додав він, помітивши мій попереджувальний погляд.

- Не сумніваюся. Гаразд, я маю йти. - я також підвівся, взяв з шафи пальто і одягнувши, вийшов в під'їзд. Він був як завжди буває в зимку - морозний. 

 Я викликав ліфт, який цього разу довелося почекати кілька хвилин. Ну добре хоч спустився швидко і вже за кілька хвилин завів машину.

 Сьогодні сподіваюся немає заторів інакше я не встигну вчасно забрати Аню, а мені не хочеться проявляти не пунктуальність на такій раній стадії нашого знайомства. І ще одна головна річ - це вчасно забрати кулон з ювелірного. Я його замовив відразу після знайомства з Аньою. Але є дещо що я не взмозі пояснити.

 Анна дуже спокійна, тиха, ніжна, сором'язлива і така витончена. Вона як вода... як волошка... як ніч, але проблема в тому що я замовив підвіску не місяця, а сонця. Так, саме сонця. Я просто так відчув і навіть перестав дотримуватися логіки та здорового мислення. Сподіваюся їй сподобається, хоча прикраса й суперечить її стилю.

 Здається Бог почув мої молитви тому що на дорогах майже не було руху. І вже за десять хвилин я забрав в ювеліра чудову червону коробочку. Її колір також абсолютно не підходив Ані. Вона скоріш за все блакитна або біла, але ніяк не червона. Червоний - це запальний колір, це колір пристрасті, це колір божевільного кохання, а це все абсолютно не про Аню. Проте, я так відчував і взагалі відключав логіку.

 До зустрічі залишилося дві години і я вирішив заїхати до мами, подивитися як справи з підготовкою вечора. 

  Вхід в ресторан був гарно оздоблений штучними квітами, а до дверей вела довга червона доріжка. Всередині будівлі життя просто кипіло. П'ятнадцять офіціантів ходили туди-сюди залом, розносячи келихи, тарілки, столові прибори і страви. Адміністратори займалися сервіруванням столу, робітниці, яких спеціально запросила мама займалися оздовбленням залу, а директор ресторану разом з мамою сиділи за одним з столиків та щось обговорювали. Щойно я рушив до них, як мама щось поспішно йому сказала і він відійшов, а мама піднялася і пішла мені назустріч з розпростертими руками.

- Ти вирішив замінити Рому? - запитала вона, спочатку обійнявши мене. - Дуже добре, скоро й Мілана має прийти мені допомогти. Це просто чудово ви така гарна пара. Допоможите мені та й на вечорі будете разом. Я вже відправила фото твого костюму Мілані, щоб вона одягла  кольори, які б підійшли тобі.

- Що? Мамо, що ти говориш? Ми з Міланою лише друзі і те, що ми колись зустрічалися вже в минулому. Ми все обговорили і погодилися з тим, що ми лише друзі. Навіщо ти плутаєш дівчину? - моє обурення було просто не описати. Мама вже переходила всі кордони зі своїм нав'язуванням стосунків з Міланою. Я звісно люблю свою маму, але часом вона така ж як і брат. Вони недолюблюють одне одного і коли їм кажуть про їхну неймовірну схожість характерами, починаються злитися.  - До того ж я зустрічаюся з Аньою і ти чудово про це знаєш бо я знайомив вас лише тиждень тому. Доречі, на вечір я прийду саме з нею.

- Ти взагалі чуєш що кажеш? - мама оглянула зал щоб нас бува ніхто не почув і перейшла на шепіт: - Ти що досі зустрічаєшся з тією дівкою? Та ти просто збожеволів! Вона ж ніяка. Викаблучується, робить з себе всю таку правильну і хорошу, а насправді стерва і ніяк інакше! Вона хоче тільки наших грошей. А Міланочку ми знаємо все життя, гарна, вихована і розумна дівчина. Ти дурний якщо її кинув! - мама вже повернулася щоб піти, але ступивши кілька років обернулася - Ах, і ще одне: навіть не смій приводити ту дуру на мій вечір. Я не буду соромитися ЗМІ і викину її на вулицю. Тобі все зрозуміло?

- Мамо, не говори дурниць, - я наблизився до неї аж клекочучи від гніву, який ледве міг стримувати - Аня також розумна і гарна, до того ж їй не має справи до наших грошей. Її мама всім її забезпечує.