Розділ 6

- Ти хвилюєшся? - запитала Ліана коли ми після університету сиділи в кафе.

 Тиждень минув надто швидко і настав день мого "спектаклю".

- Ні. - стрішки задумавшись щоб проаналізувати свої почуття, відповіла я. Це було правдою, я не хвилювалася, але певно мала деякі переживанняю, відчуваючи яку важливу мою роль. Те, як я її відіграю, зіграє величезну роль на щасті та особистому житті Ані.

 До того, як Андрій має заїхати за мною залишалося дві години тому, ми з подругою вирішили ще трішки посидіти в кафе, а потім підемо до мене щоб зробити зачіску мені, нафарбуватися та підібрати сукню. Я вирішила зробити все вдома бо не мала настрою ходити по салонам, а Ліана з сестрою погодилися допомогти мені.

- Ходімо вже. - я піднялася взяла деякі покупки, які ми зробили перед тим, як зайти до кафе, поклала гроші на стіл і попрямувала до виходу.

 Надворі було дуже холодно. Та це й не дивно до Нового Року залишилося лише кілька днів. Ми пішли на парковку, де стояла машина Ліани. Своєю я користувалася дуже рідко. Мені не подобалося стояти в заторі, очікуючи коли можна буде просунутися ще на кілька сантиметрів. Тому, я надаю перевагу таксі або їздити з подругою.

 Підійшовши до червоного "Мерседесу", Ліана відчинила багажник і ми поклали туди свої пакети. Потім ми сіли в машину і подруга завела її. На щастя на дорах заторів не було і ми за кілька хвилин доїхали до мого дому.

 Ми піднялися до квартири, де в коридорі нас уже чекала Аня.

- Ну де вас так довго носить? - сказала вона і підійшла до нас щоб забрати частину пакетів. - Я вже думала ти передумала.

- Ну що ти, як я можу передумати? - відповіла я і вирішивши тріщки повеселитися додала: - Я нізащо не пропущу зустріч з твоїм "принцем" і вірогідність - хоча що там вірогідність - просто не можу пропустити скандал та можливість відтаскати за волосся ту Мілану разом з його мамашою.

 Сестра, яка вже було рушила з покупками до вітальні, зупинилася і обернулася до мене. В її очах я прочитала шок та нерозуміння тому, вирішила заспокоїти її, оскільки Аня ніколи не розуміла мого сарказму чи жартів. Хоча якщо бути чесною, якби це були мої стосунки то я вже давно влаштувала скандал з його мамашою і якби мені не сподобалася та "всіма улюблена" Мілана, я б не відмовилася відтаскати її за волосся, але сестрі цього краще не знати.

- То був жарт, - я повішала куртку і пішла до вітальні разом з Ліаною - Я ж маю бути на тебе схожою, а ти б такого ніколи б не зробила.

- Що це? - запитала Аня, двома пальцями дістаючи з пакету червону коротку оксамитову сукню - Ти гадаєш я таке ношу?

 Я поспішно забрала сукню і кинула її на канапу.

- Ну якщо не носиш то, я буду носити.

- А ти не забула що найближчі три дні ти це я?

- Не забула, і ти будь доброю не забудь що я дертвую своїми справами заради тебе тому, маю право одягати що захочу, робити заческу яку захочу і робити макіяж який захочу.

 Сестра здається трішки образилася, але нічого не сказала. Я зайшла в свою кімнату, сіла на стілець перед дзеркалом з підсвіткою. Ліана і Аня також зайшли і вирішили вдвох допомагати мені збиратися. Подруга принесла з собою невеличку валізу, в якій було можливо аж занадто багато косметики, але у вільний час вона проходила курси візажиста тому все це було їй потрібно. Аня дістала з шухляди плойку і почала працювати над моєю заческою.

 Через годину все було готово. Ліана кілька разів переробляла макіяж, але це було того варте. З заческою все пройшло набато швидше. Аня просто зробила мені легкі хвилі, які неймовірно гарно гармонюють з макіяжем. Залишилося лише обрати потрібний вбрання.

 Дівчата допомогли мені дістати з пакетів всі куплеті сукні, а їх було не мало. Всі кольори веселки, різна довжина, різний стиль, різне оздоблення. 

 Переді мною на ліжку лежало тридцять суконь. 

- І як з них обрати щось одне? - я повернулася обличчям до дівчат.

 Аня, яка допомагала Ліані складати всі кісточки та косметику в валізку, задумалася.

- Давай почнемо з того, що приберемо суні, які не підійдуть під образ. - запропонувала подруга, не відриваючись від своєї валізки.

- І занадто короткі сукні також. - додала своє сестра так обережно, що я вирішила ніби вона досі боїться моєї відмови.

- Ну ви маєте рацію. - Аня полегшено видихнула, а я почала розвішувати в шафу наряди, які не підходили для сьогоднішнього вечора.

 Довга червона сукня попрямувала туди першою тому що на думку сестри, вона виглядала надо відверто через глибокий виріз декольте. Потім в шафі опинилася коротка серебриста сукня. Також там опинилися всі сукні вище коліна і кілька суконь, які для мене були надто "закритими".

 В результаті на ліжку залишилося п'ять суконь, які я почала по черзі приміряти.

 Довга червона сукня обволакує мене в атмосферу елегантності та стилю. Її тканина, наче розцвітаюча троянда, легко облягає фігуру, наголошуючи грацію та жіночність. Золотисті деталі на облямуванні та мережевний виріз додають шарму і вишуканості цьому вбранню, створюючи неповторний вечірний образ. 

- Це неймовірно, - прошепотіла Ліана, піднісши долоні до губ коли я постала перед ними в цьому вбранні.

- Але я думаю воно не підходить на сьогодні. - сказала я, розглядаючи своє відображення в дзеркалі.

- Чому? - здивувалася подруга і опустила руки.

- А я згодна. - підримала мене Аня.

- Ну як хочете, але сукня нереально гарна. - Ліана здається образилася що таку сукню не оцінили достойно.

 Я повернулася заширму і одягла коротку чорну сукню - елегантна класика. Облягаючий крій підкреслює жіночність, а простота ліній додає вишуканості. Ця сукня - втілення стилю та універсальності, створюючи неперевершений образ для будь-якого вечора.

- Непогано. Думаю Марті Валеріївні сподобається. - сестра сиділа на ліжку, обпершись руками на нього і оцінююче на мене дивилася.

- Я що для мамаши готуюся чи що? - в мене аж посмішка зникла.