Розділ 3

- Оце так серіал, - я тяжко зітхнула, дослухавши до кінця історію сестри - Але в мене питання. Чому ти відразу не розповіла мені про все?

- Незнаю. - Аня опустила очі - Напевно я боялася що Андрій буде таким самим як і Антон. І я не хотіла знати певно. Вибач мене.

- Гаразд, проїхали. Перейдемо до наступного. Хто така Мілана?

- Незнаю, але за словами Марти Валеріївни це якась колишня дівчина Андрія, яка була нещодавно і більше йому підходить.

- Ні, так справа не піде, - твердо сказала я - Якщо вже ти його кохаєш то маєш боротися за своє кохання.

- Але...

- Ніяких "але". Я знаю що ти не така як я і не звикла боротися тому, я допоможу тобі. Хоч ми й значно відрізняємося характерами, ти все ж моя сестра і я хочу тобі щастя, - я залпом випила залишки кави і зі стуком поставила чашку на стіл - Ми маємо скласти план як зробити тебе щасливою, прибрати якусь там Мілану і змусити змиритися з вашими стосунками мамашу Андрія.

- Не треба її так називати, - тихо сказала аня, помішуючи вже охоловшу каву.

- Марту Як її там не треба називати "мамашою"? - мої очі округлилися - Дорогенька, вона взагалі тебе не в що не ставить і взагалі не хоче тебе бачити в ролі своєї невістки. А ти її захищаєш? Я тебе не розумію.

- Ну от якої невісти ми тільки нещодавно познайомилися, - запротестувала Аня - І я її не захищаю.

- Ти не можеш знати наперед чи станеш її невісткою тому, краще нічого не говорити. І будь уважною коли щось говориш, щоб воно не змучало двохзначно. Отже, повернемося до нашого плану. Почнемо з того що я прикинуся тобою. Коли мені треба буде грати свою роль?

- Андрій запросив мене на який захід який буде якраз на наше день народження. - відповіла Аня - Ще, він сказав що це буде важливий вечір для їхньої сім'ї.

- Так... - я задумалася. Потрібно було все дуже добре провернути. щоб нашого обману не викрили і він приніс те, чого ми прагнемо. Цей день буде за два тижні. За цей час потрібно буде перейняти деякі звички сестри щоб не було надто підозріло, а деякі розбіжності можна буде списати на алкоголь - Загалом в нас ще є час щоб добре відрепетирувати усе.

- Але... - почала сестра з якимось острахом - Є деяке "але".

- Що ще за "але"? - не зрозуміла я.

- Після цього вечора він запросив мене провести разом вихідні.

- І?

- Тобі доведеться побути з ним вихідні.

- Що? Чому це? Я ж можу попросити його щоб він приїхав додому і тоді ти зможеш поїхати з ним. - це здавалося мені логічним. Чому я маю проводити два дні разом з якимось незнайомцем?

- Тут теж є "але". - сказала Аня.

- Оф! Та в тебе завжди є "але"! Ну скільки можна? - я вже розізлилася від того, що сестра не все говорить й інформацію доводиться витягати з неї - Що на цей раз?

- Він повезе мене на відпочинок разом з сім'єю, а як розумієш його мама там просто знище мене тому, саме там ти зможеш все нормально зробити і переконати її, - сестра здається була у відчаї і її голос раптом почав третіти - Яна, я розумію як всезвучить асбурдно, але це справді мені потрібно. Благаю тебе допоможи мені. Ти ж знаєш як я складно пережила розрив з Антоном, але я не впевнена що зможу пережити розрив з Андрієм. 

 По обличчю Ані покотилися сльози і вона почала плакати. Я не витримавши встала зі свого місця, підійшла до неї, обійняла за плечі і стала гладити по волоссю.

- Ну все, все. Не потрібно плакати, я постараюся зробити усе що в моїх силах. Правда, обіцяю, - я намагалася заспокоїти сестру хоча розуміла що все буде не так просто як я говорю. Я хоч і провертала різні не надто гарні справи, але все ж обман під час якого я маю зробити все можливе щоб організувати гарне майбутнє сестрі, був складним. Проте, як би складно мені не було, я не звикла здаватися. Я завжди звикла досягати своєї мети.

- Правда? - сестра підняла на мене свої заплакані очі. Схоже для неї ці стосунки правда були дуже важливими.

- Правда, - усміхнулася я і почала витирати її сльози. - Все я піду робити завдання на понеділок і ти теж тому що вихідні ми витратимо на нашу аферу. Гаразд-гаразд, - виправила я себе - Наша спец операція. Все, йди займатися справами. - я встала легенько вдарила пальцем по носі сестри і пішла в свою кімнату.

 Завдань було багато і мені вдалося їх доробити лише о третій ночі. Полегшено зітхнувши, я впала на ліжко, але незважаючи на втому, я не хотіла спати. Зрозумівши це, я сіла на ліжку, обперлася на стінку, взяла телефон і зайшла в інстаграм. 

 Мені було цікаво більше дізнатися про того хлопця, дівчиною якого я буду прикидатися. Я натиснула на "пошук", але зрозуміла що незнаю його прізвища.

- Оф-ф-ф-ф. - я відкинула телефон убік, намагаючись зрозуміти яким чином можна знайти його сторінку. 

 Раптом в мою голову прийшла геніальна думка! Аня! Думаю за час який вони знайомі, вона вже знайшла його сторінку і підписалася або навпаки, він знайшов її сторінку і підписався. В будь-якому випадку я взяла телефон, знайшла акаунт сестри (Ми не були підписані одне на одного і майже нікому, звісно крім наших найкращих подруг, не розповідали що сестри близняшки. В багатьох випадках людям це було дуже цікаво і вони ставили дурні запитання, які дратували Аню так само, як і мене).

 Я мала рацію. В слідкуваннях сестри я знайшла один акаунт. Перейшовши на нього, перше що я зробила так це те, що зраділа що його сторінка не була закритою. Пролиставши кілька фото, я зрозуміла що це той самий акаунт, який я шукала.

 На одному з фото були дві переплетені долоні - одна з яких, належала Ані. Я зрозуміла це завдяки манікюру. Ще тиждень тому вона носила такий самий френч. Я пролистала ще кілька фото. І побачила його.

 Це був хлопець років двадцяти трьох. Він мав зелені очі, які нагадували цілий ліс, а волосся було чорне, немов смола. Маю визнати він був гарний, але я бачила й гарніших. І мені зненацька стало цікаво який такий в нього соціальний статус, що його мамаша посміла так говорити з моєю сестрою.