Розділ 16. Ранок у Львові та заручини

І от настав ранок!

Дмитро прокинувся і пішов до мами. Побачивши поряд із нею тата, він зрадів, ускочив до них на ліжко і тим самим розбудив їх. Заліз між ними і сказав:

— Давайте разом гратися.

Назар з Юлею поглянули на нього спросоння і почали разом сміятися, а після чого попросили його почекати на них у сусідній кімнаті, доки вони одягнуться. Хлопчик мерщій це зробив.

Назар поглянув на Юлю, забрав рукою її волосся з очей і сказав їй:

— Доброго ранку, моя красуне, як тобі спалося?

Вона усміхнулася йому у відповідь, потягнулася і відказала:

— І тобі доброго ранку! Я прекрасно спала! Не пам’ятаю, коли я так добре висипалась. Мені з тобою так спокійно!

А далі вони разом зійшлися у поцілунках!

Після чого встали, одягнулися і разом пішли у сусідню кімнату гратися з Дмитром, як і обіцяли.

Коли вони трохи разом погралися, Юля зупинила їхні ігри і сказала:

— Так, пора вже йти вмиватися, та чистити зуби усім. Тому по черзі бігом у ванну, мої любі!

Назар з Дмитром з радістю погодилися і мерщій розійшлися: Дмитро пішов у ванну у своєму номері, а Назар — у ванну в своєму. За хвилин п’ятнадцять Назар повернувся до них у номер. За той час Дмитро встиг прийняти ранкові процедури і дивився мультики, а Юля була у ванній кімнаті.

Назар сів поряд з Дмитром. Хлопчик повідомив, що мама вже замовила сніданок, поки вони були у ванній, і треба трохи почекати. Назар зрозумів і просто сидів та дивився мультики разом із Дмитром.

Через хвилини три Юля вийшла з ванної кімнати і приєдналася до них. За кілька хвилин хтось постукав у двері. Юля випередила Назара, відчинила двері, забрала замовлення і розрахувалася з офіціантом. Далі підвезла столик до столу, розклала його і запросила хлопців снідати.

Вони весело провели час за сніданком, а після нього вирішили поїхати у місто на прогулянку.

Вони вийшли з номера, спустилися на перший поверх і рушили до автомобіля. Назар зупинив їх і запропонував оглянути місто на трамваї, який проїжджав неподалік. Юля з Дмитром спочатку здивувалися такій імпровізації, та все ж погодилися.

Назар швидко схопив Дмитра з Юлею за руки й побіг на випередження трамваю. Вони ледве встигли забігти всередину. Назар оплатив квитки і попросив водія провести їм маленьку екскурсію Львовом за додаткову плату, на що той погодився.

Вони їхали містом, усе роздивлялися, а водій розповідав їм історії. Трамвай зупинився недалеко від оглядового майданчика парку «Високий Замок». Водій рекомендував їм його оглянути. Вони погодилися і поспішили туди.

За трохи часу вони опинилися посеред парку. Тримаючись за руки, вони оглядали все навколо, насолоджуючись неймовірними краєвидами природи та міста. На оглядовому майданчику Назар з Юлею і Дмитром стояли, пригорнувшись один до одного.

Після отриманих емоцій вони вирішили відвідати найближче кафе. Пройшовши трохи, вони знайшли таке, зайшли, сіли за вільний столик і замовили для себе каву з круасанами, а для Дмитра сік з круасанами.

Вони сиділи разом і весело гомоніли, насолоджуючись запахом, що кружляв навколо, і смаком напоїв та їжі. Час ніби зупинився для них.

Згодом Дмитро захотів таки відвідати аквапарк наостанок. Його батьки погодилися, замовили собі таксі й оплатили меню. Вони вийшли з кафе, сіли в таксі, яке прибуло по них, і рушили до аквапарку.

Зупинившись поряд із ним, вони оплатили поїздку і вийшли. Рушили до найближчого магазину, щоб купити купальники, бо свої залишили в машині. Купивши все, зайшли всередину аквапарку, переодягнулися і пішли купатися.

За кілька годин Юля, сидячи поруч із Назаром, глянула на годинник, встала і зупинила Дмитра від купання, сказавши, що їм уже пора їхати додому, але спочатку потрібно прийняти душ. Вони ледве вмовили Дмитра вийти з басейну, після чого прийняли душ і переодягнулися.

Замовили таксі й вийшли з аквапарку. Сівши в авто, вони рушили до готелю.

Таксі під’їхало до готелю. Назар оплатив поїздку, і вони зайшли в будівлю, а звідти — в ліфт на свій поверх. Перед тим, як розійтися по своїх номерах, вони домовилися, що коли Назар збере свої речі, то прийде до них у номер і допоможе зібратися Юлі та Дмитру.

Назар зібрав свої речі, зайшов у номер Юлі з Дмитром і почав їм допомагати. За трохи часу всі їхні речі були зібрані й запаковані у валізи.

Вони разом вийшли з номера, спустилися на перший поверх готелю. При виході з ліфта натрапили на портьє, який радо погодився допомогти їм із валізами. Вони підійшли до адміністратора, віддали ключі, подякували і вийшли з будівлі до автомобіля.

Назар попросив Юлю з Дмитром зачекати його в машині, доки він із беллбоєм завантажить валізи у багажник. Вони сіли в машину. За кілька хвилин Назар завантажив усі речі, дав чайові портьє, сів за кермо, і автомобіль рушив до Києва! По дорозі вони мали заїхати у кілька магазинів у місті, щоб купити потрібні речі зі списку, який склала Юля ще у Києві.

Після того, як вони купили все необхідне, нарешті змогли спокійно поїхати додому.

За кілька годин у дорозі вони добралася додому. Авто поставили в гаражі, забрали всі свої речі з багажника і рушили у дім, де на них чекала прислуга. Прислуга привітала їх із поверненням і допомогла рознести речі по кімнатах.

Юля почала розбирати свої речі в кімнаті, поки Назар допомагав Дмитру. Коли хлопці закінчили, то прийшли до Юлі, щоб запросити її вечеряти, як їх попросила прислуга.

— Звісно, мої любі! Тим паче, я вже розібрала свої речі, — відповіла вона і попросила Дмитра зачекати на них із Назаром у вітальні, доки вони обговорять дещо.

Хлопчик погодився і пішов.

Юля одразу запитала Назара:

— Так де твої речі? Чому вони досі не тут? Чи те, що було між нами в готелі, минуло?

Назар одразу відказав:

— Ні, звісно! Мої почуття до тебе щирі!

Юля натомість сказала:

— Зрештою, як і мої. Тому я пропоную нам від сьогоднішнього дня почати жити разом в одній кімнаті, як і годиться в сім’ї. Ти не проти?