Розділ 12. Подарунок і початок подорожі

У суботу з самого ранку Назара, як і зазвичай, розбудила прислуга. Він дуже здивувався, адже сьогодні ж була субота, але вона сказала, що його попросили розбудити батьки Юлі. Вони чекають на нього у вітальні.

Він неохоче підвівся з дивана, одягнувся і провів ранкові процедури.

Після чого пішов у вітальню, де його, як зазвичай, чекали Юля з її батьками. Щойно він сів поряд із ними, Назара та Юлю чекала серйозна розмова з її батьками.

Мова зайшла про те, що минув тиждень, як Назар живе разом із ними. За цей час вони за ним уважно спостерігали.

— Ми можемо лише похвалити вас, — сказав батько Юлі, — за ваше завзяття у допомозі доньці по роботі, за турботу про Дмитра, та й за багато інших хороших рис, які ми змогли зауважити за цей короткий час.

Вони також сказали, що вже засиділися в гостях у Юлі і їм час повертатися додому. Цим самим вони дали зрозуміти, що вже можуть довірити Юлю та Дмитра Назару.

Після цього вони додали, що мають для них прощальний подарунок: квитки на вихідні в аквапарк у Львові для Юлі, Дмитра і, звісно, Назара.

Тут Юля збагнула їхній натяк: вони не просто не проти, а навпаки, роблять перший крок до того, щоб вона з Назаром спробували налагодити свої стосунки.

Юля з радістю прийняла квитки.

У цей момент до них прибіг Дмитро, обійняв маму, потім Назара і сів поряд із ними. Прислуга взялася накривати стіл для сніданку.

Юля відразу сказала Дмитру, що має дві новини: одну не дуже, а другу хорошу. З якої почати?

— Починай із не дуже! — відказав він.

Юля розповіла, що дідусь із бабусею після сніданку вже їдуть додому. Хлопчик трохи засмутився, але все ж вирішив почути хорошу новину.

— А хороша новина полягає в тому, що ти, твоя мама і тато їдете на вихідні у Львів, в аквапарк! Це прощальний подарунок від дідуся і бабусі.

— Ура! Нарешті ми втрьох зможемо провести вихідні! — вигукнув Дмитро і подякував дідусеві й бабусі за такий чудовий подарунок.

Стіл був повністю накритий, і вони взялися разом снідати.

Після смачного сніданку бабуся з дідусем подякували за все, викликали таксі та попросили прислугу принести їхні речі, які вони зібрали з самого ранку.

Буквально за хвилин сім машина вже під’їхала до будинку, про що вони отримали сповіщення на телефон. Прислуга принесла валізи і поставила їх у коридорі.

Усі встали зі столу і рушили в коридор. Дідусь із бабусею одягнулися. Назар прихопив їхні валізи і разом із ними вийшов надвір, де одразу почав складати їх разом із водієм у багажник авто, поки Юля з Дмитром прощалися з рідними.

Коли речі були повністю завантажені, дідусь із бабусею ще раз подякували за все, попрощалися з Назаром і сказали, що коли будуть удома, то наберуть Юлю. Після чого сіли в авто і поїхали.

Юля з Дмитром махали їм услід.

Коли авто зникло з їхнього поля зору, Юля з Дмитром і Назаром зайшли в дім. Піднявшись сходами на другий поверх, вони вирішили, що Назар допоможе збиратися Дмитру до поїздки, оскільки в нього небагато одягу, а Юля піде збирати свої речі. Так буде швидше. Хто перший впорається, той чекатиме інших у коридорі.

Приблизно за сорок п'ять хвилин першими впоралися «хлопці». Вони спустилися на перший поверх у коридор, як і було домовлено.

Ще за п'ятнадцять хвилин впоралася й Юля. Зі своїми двома валізами вона почала спускатися на перший поверх. Побачивши хлопців, вона сказала:

— Ви молодці, впоралися швидше за мене. Я навіть не сумнівалася.

Назар, як справжній чоловік, підійшов до неї на сходах, узяв її речі і спустив униз, за що вона йому подякувала.

Далі вони всі разом одягнулися. Назар пропустив їх уперед і сказав, що понесе валізи сам. Юля з Дмитром погодилися і сказали, що чекатимуть на нього в машині, що й зробили.

Буквально за пару хвилин, за кілька ходок, Назар завантажив багажник машини. Після чого підійшов до водійських дверцят, відчинив їх і попросив Юлю пересісти на пасажирське місце, бо сьогодні за кермом буде він.

Вона, звісно, здивувалася, бо це був перший раз, коли Назар проявив ініціативу щодо водіння.

— Буду тільки рада, якщо ти сядеш за кермо, — відказала вона. — Бо я вже втомилася трохи їздити сама.

Після чого з задоволенням поступилася йому місцем і пересіла.

Назар сів за кермо, і авто рушило в подорож! Під час подорожі вони всі разом щиро сміялися, розважалися та оглядали все навколо.