Розділ 9. Погляд, що говорить краще за слова

За трохи часу вони вже під’їжджали до парадного входу в ресторан, і машина зупинилася.

Назар першим вийшов на вулицю, підійшов до водійських дверцят, відчинив їх для Юлі і подав їй свою руку. Вона усміхнулась і сказала:

— Та ви, пане, справжній джентльмен!

Вона взялася за його руку і вийшла з авто. У цей момент до них підійшов паркувальник і попросив ключі від машини. Юля передала їх йому.

Назар з Юлею рушили під руку всередину ресторану. При вході їх зустріла адміністратор. Дівчина здивовано подивилася на Назара і промовила:

— Проходьте. На даний момент ваш столик вільний.

Юля з Назаром пройшли до її улюбленого столика і сіли, взявши меню, щоб його переглянути.

Невдовзі до них підійшов офіціант, який також здивовано подивився на Назара і запитав:

— Вам, як завжди?

Юля не хотіла ставити Назара в незручне становище з вибором страв, тому відповіла:

— Сьогодні так. А наступного разу, я гадаю, мій супутник замовить для нас щось новеньке на свій смак.

— Гаразд, — сказав офіціант і відійшов.

Юля звернулася до Назара:

— Ти, звісно, вибач, що вони так на тебе дивляться. Як я тобі й казала, це мій улюблений ресторан, де я часто буваю. Ти, мабуть, уже зрозумів, що вони бачать у тобі Миколу, тому так дивуються.

— Усе нормально, — відказав він. — Я розумію і потроху до цього звикаю.

Тим часом їм принесли замовлення, і вони взялися їсти. Для Назара ці страви були новинками, тому він, можна сказати, куштував їх уперше.

Під час трапези їм принесли до страв червоне вино, яке офіціант розлив у келихи. Назар також його скуштував і трохи скривився, бо вино було сухе, а він до такого не звик.

Юля це помітила і так щиро засміялася з Назара. Він не зрозумів, чому вона сміється, і запитав про причину.

— Ти мені нагадав Миколу, — відповіла вона. — У нашому житті була дуже схожа історія.

Назар сказав, що зрозумів, і додав:

— Я дуже радий, що мені вдалося тебе розвеселити. Ти, на жаль, рідко так щиро смієшся, а усмішка в тебе прекрасна. Тобі варто частіше так сміятися.

Вона розчулилася від цих слів, поклала свою руку на його і сказала:

— Я дуже рада, що випадково зустріла тебе саме тоді, коли ти був мені з Дмитром найбільше потрібен! — Вона подякувала за те, що він для них робить. — Для мене це насправді цінно.

Назар не знав, що він може ще додати в такий момент. Тому просто поглянув у її очі. Його погляд сказав більше, ніж будь-які слова.

І так вони завмерши дивилися один одному в очі кілька хвилин, наче спілкувалися душами і серцями.

Та за якийсь час пролунав дзвінок телефону Юлі і перебив їхнє мовчазне спілкування.

Вона підняла слухавку, кілька хвилин поговорила, після чого поклала телефон у сумочку і сказала Назару:

— Я б не проти провести з тобою більше часу наодинці, та, на жаль, бізнес кличе. Тому давай збиратися.

Вона покликала офіціанта, щоб той їх розрахував.

Назар погодився, але пообіцяв їй, що вони ще матимуть достатньо часу побути наодинці.

— Ловлю тебе на слові! — усміхаючись, відказала Юля.

Тут підійшов офіціант і поклав чек на стіл. Назар одразу дістав конверт із кишені, витягнув потрібну суму і залишив її на столі разом із хорошими чайовими для офіціанта.

Після цього він підвівся разом із Юлею. Вони вийшли на подвір’я, сіли в авто і поїхали знову в офіс на узгоджену конференцію.