Розділ 7. Перший вечір у ролі батька

Усі присутні рушили до вітальні, де прислуга вже накрила стіл для спільної вечері.

Дмитро не відпускав Назара, тому той змушений був взяти його на руки і вже разом із хлопчиком приєднався до столу. Під час вечері всі дружно розмовляли, ніби й не було ніякої довгої розлуки з Миколою.

Після того, як усі поїли, Дмитро схопив за руки Назара та Юлю і повів їх до своєї кімнати. Хлопчик хотів показати їм обом усе, що він сьогодні робив із бабусею, а також усе нове, що його тато пропустив.

Назар та Юля були зворушені таким жестом Дмитра і з повною цікавістю пішли за ним.

Щойно вони увійшли в дитячу, Дмитро запропонував їм сісти на килим. Сам же він узявся детально діставати й показувати все: свої малюнки, аплікації, які він зробив сьогодні, а потім і все інше, що спадало йому на думку. Назар та Юля уважно все розглядали, а потім усі разом радісно сміялися.

У Юлі в той радісний момент склалося враження, що їхня родина знову така, якою була раніше, і нічого не змінилося. Раптом Назар випадково торкнувся її руки, коли вони одночасно потягнулися до однієї й тієї ж аплікації, про яку хотіли детальніше розпитати Діму.

Назар трохи почервонів і одразу відсмикнув свою руку. Для Юлі ж цей дотик був майже нормою, адже вона, попри все, бачила в ньому свого Миколу.

Вони настільки добре проводили спільний час, що навіть не помітили, як настала двадцять перша година тридцять п’ять хвилин. Це означало, що Дмитро вже мав бути у ліжку, адже в їхній сім’ї було прийнято, що він лягає спати о 21:30.

Юля одразу зупинила їхні розваги і взялася вкладати сина.

За кілька хвилин Дмитро почистив зуби, переодягнувся в піжаму та ліг у ліжко. Його мама сіла поруч із ним. Назар залишився сидіти на килимі, щоб не заважати.

Через емоції, які переповнювали Дмитра, він не міг заснути. Юля взяла книгу з казками й хотіла прочитати його улюблену. Але Дмитро зупинив її і попросив, щоб цього разу казку читав йому Тато. Юля, хоч і здивувалася, бо завжди читала сину сама, все ж поступилася Назару.

Він спочатку трохи розгубився, але, побачивши, як Юля підтримала його поглядом, усе ж підійшов до ліжка і сів поряд. Назар узяв книгу з рук Юлі й почав читати ту казку, на яку вона йому ледь помітно натякнула.

Раніше Юля забула попередити його про улюблену казку сина, бо не вважала це за потрібне: завжди читала йому сама, адже чоловік приходив втомлений з роботи.

Щойно Назар дочитав казку, Дмитро одразу заснув. Юля поправила його ковдру, і вони разом із Назаром вийшли з кімнати сина.

Відійшовши трохи від дверей, Юля одразу подякувала Назару за все, що він робить для Дмитра, і, певною мірою, і для неї самої. Після чого провела його до ванної кімнати, щоб він міг прийняти душ після дороги. Натомість вона пообіцяла, що в коридорі на нього чекатиме змінний одяг, і спустилася на перший поверх.

Знайшовши прислугу, вона попросила підготувати Назару диван для сну в кабінеті Миколи. Та радо погодилася і одразу пішла виконувати доручення.

Сама ж Юля пішла у свою спальню. Вона взяла з гардеробу одяг Миколи, який не наважилася викинути за цей час, не втрачаючи надії. Віднесла його до ванної кімнати і, як обіцяла, поклала речі в коридорі, поки Назар приймав душ.

Після цього Юля знову спустилася на перший поверх і попрямувала до вітальні, щоб зустрітися там зі своїми батьками й провести їх до авто.

Та щойно вона увійшла, то побачила, що батьки сидять на дивані, жваво щось обговорюючи. Побачивши доньку, вони одразу замовкли.

Юля підійшла і лише сказала:

— Ходіть, я вас проведу до машини.

Але батьки одразу відмовили. Вони заявили, що залишаться ночувати тут, у гостьовій кімнаті. Хоча Назар і справді виявився повною копією Миколи, вони його все ж не знають, зрештою, як і вона. Тому вони не можуть довірити йому онука та й саму доньку.

Юля запевнила їх, що він не така людина, і що на всяк випадок у домі вони не будуть самі, бо прислуга завжди на місці.

Батьки були непохитні у своєму рішенні й додали, що житимуть у домі доти, доки не зможуть Назару довіряти. Юля, щоб не сваритися, змушена була відступити.

За цей час, поки вони розмовляли, Назар встиг прийняти душ і переодягнутися у змінний одяг. Щойно він вийшов із ванної, його одразу зустріла прислуга, якій було доручено підготувати йому кабінет колишнього господаря. Вона провела його туди.

Назар увімкнув світло і з цікавістю почав оглядати все навколо: там було багато цікавих речей, особливо виділявся антикваріат і панорамне вікно в центрі кабінету. Він підійшов до вікна і почав крізь нього вдумливо дивитися на подвір’я та на зоряне небо. Він міркував про те, як опинився тут. Після цього ліг на диван і заснув.

Юля з батьками також пішли спати у свої кімнати. Так і закінчився цей дивовижний день.