Розділ 6. Повернення Миколи

Трохи більше ніж за п’ять годин дороги до Києва Христина та Юля майже повністю обговорили з Назаром, як йому слід поводитися з Дмитром, щоб хлопчик не запідозрив жодної різниці. За цей час Юля також встигла попередити всіх своїх рідних про їхній план, аби вони були готові і пояснили ситуацію прислузі в домі.

Щойно вони в’їхали до столиці, одразу заїхали в центр. Першим ділом відвідали магазин брендового одягу, щоб «приодягти Назара» так, аби він був максимально схожий на Миколу. Що вони й зробили. Далі рушили в перукарню, щоб зробити йому ідеальну зачіску, яка відповідала стилю покійного чоловіка.

Після перукарні вони заїхали в магазин іграшок, щоб купити Дмитру подарунки. Ці подарунки Назар та Юля мали вручити разом, адже так було прийнято в родині після кожної їхньої відсутності. Лише після цього вони спокійно рушили додому.

За деякий час їхнє авто під’їхало до вхідних дверей приватного будинку Юлі, розташованого під Києвом.

Дівчата першими вийшли з машини і попросили Назара зачекати ще трохи всередині. Вони мали дещо обговорити між собою, і лише потім Христина покличе його. Назар погодився.

По обличчю Юлі було видно, що вона неймовірно сильно переживає: чи не розгадає син їхній хитромудрий задум?

Христина підійшла до неї, щоб підтримати. Після коротких слів підтримки вони відійшли разом подалі від машини, аби Назар точно не почув їхню розмову, яка стосувалася його проживання.

Дівчата вирішили, що для початку, допоки вони не придумають щось інше, Назар житиме в будинку, але спатиме в кабінеті Миколи на дивані. А перед Дмитром, якщо буде потреба, вони разом ітимуть до спальні, після чого Назар піде ночувати в кабінет.

Після розмови Христина підійшла до машини, відкрила двері й попросила Назара ще трошки зачекати, доки вони підготують Дмитра до зустрічі.

— А поки ти чекатимеш, можеш вийти на подвір’я та все детально оглянути, якщо хочеш.

Назар одразу скористався пропозицією. Щойно він опинився на вулиці, то завмер. Спершу він розглядав будинок Юлі — той був справді великим і прекрасним, нагадуючи швидше маєток. Після цього він рушив у сад.

Поки Назар ретельно оглядав територію, Юля з Христиною зайшли в дім. Там вони привіталися з батьками Юлі, які доглядали за онуком у період її відсутності.

Щойно Дмитро побачив свою маму, він з радощів побіг до неї в обійми. Вона обійняла його і поцілувала.

— Там на вулиці на тебе дехто чекає, — таємничо сказала Юля.

Хлопчик завмер від здивування. Юля попросила Христину покликати його, а заодно прихопити подарунки, які вони щойно купили.

Христина одразу вийшла надвір, гукнула Назара і попросила його взяти з багажника подарунки. Він так і зробив. Після цього вони разом зайшли в дім.

Щойно Назар, а точніше вже «Микола», опинився у вітальні, Дмитро, який стояв спочатку завмерши, з вигуком кинувся до нього в обійми, ігноруючи подарунки.

Подарунки випали з рук Назара, коли він нахилився до сина. Дмитро сказав йому, як він сильно скучав і що найкращий подарунок — це його Тато!

Назар відразу взаємно обійняв хлопчика. Він миттєво увійшов у роль його батька і попросив у Дмитра вибачення за свою довгу відсутність через «важке відрядження».

Цю емоційну сцену перервала прислуга, яка запросила всіх за стіл.

Усі, крім Христини, з радістю погодилися. Христина відмовилася, бо мала ще деякі справи. Вона попрощалася з усіма, вийшла з дому, сіла у своє авто і поїхала.