Розділ 2. Неймовірна пропозиція

Тишу, що нависла між ними, розірвав тремтячий голос Юлі:

— Христино, ти чому так довго мовчиш?

Христина підняла очі від водійського посвідчення, її обличчя виражало глибоке співчуття.

— Подруго, ти, звісно, вибач. Я знаю, як сильно ти хотіла, щоб це був він... Але, на жаль, ні. Це не Коля. Його звуть Назар, і навіть дата народження інша.

Вона простягнула документ.

— Ось, поглянь сама.

Юля взяла права з острахом, наче боялася, що її остання надія, її найсильніше бажання, зараз розвіється. Вона завмерла, уважно розглядаючи пластик. У ту ж мить з її очей рікою полилися сльози.

Тремтячим від горя голосом вона прошепотіла:

— А... а може, це не справжні документи? Після аварії, можливо, він забув, хто він є, і в лікарні йому дали нове ім'я, а потім і нові документи? Так же буває, правда?

Щойно Назар знову хотів спробувати довести їй, що він не Микола, пролунав інший голос — голос Христини, більш рішучий цього разу.

— Вибач, подруго, мені б теж хотілося, щоб твоя теорія була правдою. Та поглянь на дату видачі документа. Там вказана дата задовго до аварії.

Юля спробувала зосередитися і уважно подивилася на дату видачі. Переконавшись у правоті слів подруги, вона затримала подих і, намагаючись опанувати себе, заплющила очі. Зробивши глибокий вдих, вона з великим сумом повернула документ Назару.

— Вибачте мені. За незручності.

Він прийняв посвідчення, сховав його назад у гаманець і відказав, щиро дивлячись на неї:

— Повірте, мені б самому зараз дуже хотілося опинитися тим Миколою, якого так сильно і глибоко любить така чудова й неймовірна жінка. Але, на жаль, я справді не він.

Як тільки Назар вимовив ці слова, Христина різко підвела голову, в її очах спалахнула ідея.

— Слухайте! А це ж ідея! — вигукнула вона. — А чому б вам... не зайняти його місце?

Назар і Юля ошелешено завмерли від почутого. Вони синхронно запитали:

— Як це?

Христина усміхнулася, її очі виблискували.

— Я все вам детальніше розповім. Але не тут. Ходімо разом назад у кафе.

Здивовані Назар та Юля не змогли відмовити. Їм обом стало надзвичайно цікаво, що ж за настільки божевільну ідею придумала Христина.

Вони втрьох рушили назад до того самого кафе, де кілька хвилин тому сталася ця неймовірна зустріч.

Розташувавшись за столиком, до них одразу підійшов офіціант. Вони погодилися на його пропозицію і замовили собі кави.

Назар і Юля, зробивши по кілька ковтків, сиділи в повному очікуванні та цікавості. Вони не відривали погляд від Христини, чекаючи, коли вона нарешті розкриє суть своєї так званої «ідеї».