Двійник

12

Холод пробирає до кісток. Як же холодно. І сніг, цей бескінечний сніг. Падає і падає за вікном. Скоро покриє весь світ. Безкрайні поля снігу під бескінечним небом. Виє хуртовина. Чи це вовки?

Я закутався в напівсиру холодну ковдру. По кутках кімнати існують тіні. Огарок свічки догорає в свічнику.

Раптом за вікном манула тінь. Невже це втомлений голодний вовк у відчаї від голоду підкрався до вікна?

Мене зморює втома. Засинаю напівсидячи в кріслі біля каміну під завивання вітру та незрозумілий шурхіт за вікном. Мені сниться безкрайнє сніжне поле. Хтось трясе мене за плече.

-Гей, писарю, прокидайся.Тебе інквізитор гукає. Іди за мною.

Похмурий солдат здається трохи зляканим. Виходимо на подвір'я. Там уже зтовпився натовп солдат. Інквізитор присів біля чийогось розпростертого тіла. Навіть здалеку видно що солдат мертвий. Тіло напівзанесене снігом. Скляні голубі очі замержші на морозі дивляться в предранковій тиші на мене...

Солдати стурбовані гомонять. Інквізитор присівши роздивляється померлого. Йохан був дужим солдатом. Кремезним в плечах, высокого зросту та чомусь навіть не витягнув меча з ножен. Дивно, що змусило його вийти в мороз і хуртовину

Юлія Іва

Подобається

#1713 в Детектив/Трилер
#708 в Трилер

У тексті є: інквізиція_альтернативна історія

Відредаговано: 13.03.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись