10

Група вершників піднялася по гірській дорозі до замку. Вечоріло. Сонце заходило багряних вітряним диском за обрій. Головний вершник проскакав по мосту поміж склепіння замкової брами. За ним прослідувати інші. Здивовано озирнувшись навколо лицар побачив рівний не затоптаний ніким сніг. Не горіли смолоскипи. Не видно було нікого із челяді. Не кричала худоба. Не вився дим із димарів. Їх зустріла темна громада замку без жодних ознак життя. Лицарі здивовано озирались. 

..... 

Нотатки із щоденника писаря прикріпленого до інквізитора.

Старий знову не в дусі. Ми під'їхали до старого занедбаного селища. Холод і мор в косили майже все населення. Таверна стояла неприкаяна і майже пуста. Нашому загону в таверні дуже зраділи. Проте пійло було не дуже зате була кисла капуста та рагу із кролика. Смачне, не підгорівше, і не вчорашнє. Його було вдосталь тож усі наїлись. Ми сподівались, що заночуємо прямо тут, але чюстарий сич погнав нас у непогоду і ніч щойно ми поїли. До речі в таверні були ми одні. Хазяїн не дуже говіркий. При спробі щось розпитати про епископа відмовчувався. 

Ліс зустрів нас холодом, снігом і морозом. Між дерев як ми їхали щораз проскакували сірі тіні та доносилося виття. Далі ми їхали в гору. Сніг нападало багато. Коні сахались, провалювались в сніг, перелякано пряли вухами. Далі місцевість стала гористою. Десь в вдалині в багянці заходу піднімалась громада замку. 

Замкові ворота були не закриті,що выдалось всім дивним. Проїхавши в замковий двір ми побачили непритоптаний сніг без жодних слідів будь кого, а також нас зустріла моторошно тиша і темрява ...