В нього нестерпно боліла голова. Так було кожного ранку с тих пір як він отримав кулю. Маленький метал смерті застряг десь в середині голови і зпричинював нестерпний біль щоранку.
Пригоршня таблеток трохи покращувала діло. Світ навколо трохи розвиднявся. Потім декілька ковтків віскі,і ось він майже людина. Вийти на ганок з цигаркою та кавою. Присісти на шаткий стілець і помріяти про інше життя,де він ще розумний слідчий, а не пугало записане після поранення за профнепригодність.
По долині ще прокочується туман. Ранкові птахи виспівують переживши ніч. Він зітхає. Аби ж люди могли такраріти життю як ці птахи.
До нього біг запиханий дільничний. Чомусь він вирішив що з ним можна радитись про повсякденні справи відділку. Цей раз дільничний виглядав злякано.
_ Чуєш, Андрію, хочу з тобою проконсультуватися - ми цей щось знайшли в лісі.
-Що саме?..
-Жіночу кофтинку і туфлю здається в крові.. - відповів слідчий.
_ Ти цей допоможи шукати інше. - запропонував дільничний.
Андрію хотілось сказати що він не наймичка,але робити все одно нічого,і затоптавши цигарку він пішов з дільничим. Як знати може допоможе знайти іншу туфлю от і буде пара.