Епілог

У селі ще довго ходили різні чутки. Хтось казав, що графиня заманила старого професора до підземелля, звідки він не повернувся. Хтось згадував дивну парочку, що зникла у невідомому напрямку. Одне було зрозуміло – підземний хід, існування якого приховували довгі роки, впав і був завалений вщент разом з усіма своїми мешканцями. Після цього випадку в окрузі припинилися явища – душі Розумовських нарешті здобули спокій.

Драгон, який намагався вкотре зловити Кері, залишився ні з чим - вона як у воду канула! Власне, він не надто намагався її відшукати – проклятий артефакт не мав більше потрапити до рук вчених із зсувом по фазі. Уже краще нехай припадає пилом на полиці зі скарбами у якогось колекціонера на іншому кінці землі!

Олександр після довгих і завзятих мовчань роз'яснив всю суть обряду і це ще більше переконало Тоні, що все сталося на краще! Кері хотіла сама стати «носієм», але виявилося, що всі здібності передалися зведеній сестрі. Даліла, схожа на міс МакЛаген, як дві краплі води, народилася від іншої жінки і якийсь час ховалась від очей свого діда. Тільки після смерті батька дівчинка вперше побачила людину з палицею, яка навівала на неї такий страх. Коли і він пішов до праотців, здатність притягувати мертві душі ослабла і зійшла нанівець.

Тепер Тоні міг по-справжньому розслабитись. Він насолоджувався життям з неповторною крихіткою, яка не просто демонструвала стриптиз за вищим розрядом, але ніколи не давала йому нудьгувати.

– Коли ми переїдемо? - він дожував бутерброд, сидячи на своїй крихітній кухні.

– Ніколи! - Піксі посміхнулася. - Мені тут подобається, дивись! - вона поставила посеред кухні табуретку і влаштувалася на ній, поклавши довгі ноги на край столу, - Я можу звідси куди завгодно дотягнутися, навіть вставати не треба!

– Невже? - Тоні подивився на неї зверху вниз, коли Піксі, сміючись, закинула голову, і поцілував у солодкі губи.

Кінець.