Глава 3. Незнайомець з тростиною

- Гей, крихітко, тобі краще? - Тоні хлюпнув ще води, приводячи Піксі до тями.

Вона так несподівано відключилася і так довго пролежала, що він почав занервувати. Якби це була аноректична модель, можна було б звалити все на голодну непритомність, але тут швидше за все причина крилася у фотографії. Загалом безневинний на перший погляд знімок, якщо не вважати людину на першому плані. Тоні ще раз глянув на незнайомця. Одягнений за модою свого часу, отже зараз йому під вісімдесят, не менше. Такого можна вважати за вчителя, лікаря чи вченого.

"Стоп!" – у голові немов спалахнула червона лампочка, – останнє, з чим попалася Кері – єгипетська царська печатка. Викрадена, звичайно. Тоні не знався на артефактах, але цей цінний предмет особисто тримав у руках. Дивлячись на шматок глини, поцяткований напівстертими ієрогліфами, він не міг осягнути, як за це барахло можна віддати кілька штук? Але печатка зникла вдруге, тепер уже разом із самої Кері, отже покупець був, і точно щедрий! Якийсь учений-фанатик цілком підходив на цю роль.

Драгон прибрав фото до кишені від гріха подалі. Треба якось обережніше дізнатися, що відомо Піксі і як це все пов'язано з Кері та її «бізнесом».

Тоні смикнувся, потойбічний голос змусив волосся на потилиці стати дибки. Він не відразу зрозумів, звідки долинає звук, складалося враження, що це старий запис із бракованої плівки. Він перевів очі на Піксі, її губи ворушилися в такт і говорили чужим хрипким голосом на невідомому діалекті. Якщо це був спектакль, то акторка виявилась аж надто талановитою. ЇЇ очі на мить відкрилися і йому здалося – це просто божевілля – що вони змінили колір.

Тоні стиха вилаявся. Поки він ошелешено дивився на подружку, «сеанс черевомовлення» закінчився, вона зробила глибокий вдих і розплющила очі. Цілком осмислені, блакитні, такі, як були раніше. Він зітхнув з полегшенням.

- Що трапилося? - Піксі потерла скроні, намагаючись відігнати головний біль. Похмілля наздогнало зарано, не треба було змішувати і пити без закуски! Поступово до неї повернулася пам'ять про те, що трапилося, і ніби цього мало, виявилося вона лежить на дивані поверх купи одягу.

– Ти вимкнулася. Нормально почуваєшся, може відвезти тебе до лікарні?

– Чорт… Невже знову! - на гарному личку відобразився відчай. – Я щось казала?

- Так, якусь… абракадабру. Не хочу на тебе тиснути, але це було, м'яко кажучи, дивно. Не хочеш розповісти у чому прикол?

- Ти все одно мені не повіриш! – мала опустила ноги на підлогу і відвернулася. У будинку навпроти горіло світло і блимав вогник телевізора, цікаво, кому ще не спиться в такий час?

- Ти перебуваєш у таємній секті стриптизерок-ніндзя чи це було заклинання левітації? - Тоні сів поруч, привертаючи її увагу. - Крихітка, я намагаюся розібратися з усією цією чортівнею, так що краще ти не мовчи, ніби це МОЯ вина. Розповідай, обіцяю не сміятися.

Він був готовий почути щось оригінальне, але не настільки.

- Я медіум, - заявила вона після довгої паузи, так само не повертала голови. - Тепер стало смішно?

- Поки що не дуже. Поясни мені, як останньому недоумку, це щось пов'язане з викликом духів?

- Не духів, ДУШ! – майже закричала вона. - Це справжні люди, Тоні, тільки...

– Мертві? - йому дуже захотілося випити, причому багато і прямо зараз. - Ну досить! Ти симпатична дівчина, чесно, але такі розваги не для мене! Може тобі пощастить із кимось іншим.

Тоні встав і попрямував до виходу, матюкаючись про себе на чому світ стоїть. Щоб його розводила якась танцівниця із забігайлівки, такого ще не було!

- Я ж казала, що ти мені не повіриш!

Слова долетіли до нього вже в коридорі і чомусь змусили зупинитись. В інтонації звучала справжня образа, навіть дещо більше.

- Гаразд, - його висока постать з'явилася в дверях, - розповідай все по порядку! Можеш навіть знову прилягти на диван, тільки спробуй не вимикатися! Давно з тобою стається весь цей цирк?

Піксі задумалася. Вперше професор Гералд з'явився в їхньому будинку, коли дівчинці було років п'ять чи шість. Тоді вона жила вдвох із матір'ю і ніколи не чула навіть згадок про батька. Нянька за добротою душевною навигадувала казок, що той був справжнім героєм і загинув, рятуючи чиєсь життя. Повірити у це було складніше, ніж у Зубну фею чи Санта Клауса. А ось у лікаря, який вийшов прямо з пекла, вона повірила відразу. Гералд мав жовтувате обличчя з різкими зморшками, крижані очі й трикутну борідку. Він довго розмовляв з мамою за зачиненими дверима і Піксі не раз чула, як та плаче. Але найбільше вона запам'ятала його тростину з ручкою у вигляді голови шакала, тоді їй здавалося, що це зачарована потойбічне істота.

— Я страшенно його боялася, — зітхнула Піксі, — але потім стало ще гірше. Раніше можна було сховатись десь у шафі, та згодом він звернув на мене увагу.

- Старий ублюдок, - Тоні у уявив, який це був інтерес.

- Ні, він мене не чіпав! Тобто фізично. Одного разу, коли мама була особливо засмучена, мене покликали до бібліотеки, там на столі лежала… знаєш, така дошка з різними знаками та стрілкою посередині.

– Дошка для спіритизму?

- Гералд пояснив, що зараз мені треба заплющити очі і пустити в себе одну людину. Сказав, що це дуже важливо, інакше доведеться продати будинок. У нього були такі холодні руки – дівчина зіщулилась і замовкла.

- І що? - Тоні вичікувально на неї подивився.

- Я його пустила. А потім і всіх інших, кого він хотів, а деякі й досі повертаються. Я потім майже нічого не могла згадати, лише сильний холод…

Тоні перевів дух. По його обличчю було ясно – медіуму він не повірив, скоріше в те, що її до смерті налякали у п'ятирічному віці. Піксі вперше все відверто розказала  майже незнайомій людині, і сама собі дивувалася. Зазвичай хлопці поряд з нею виявляли один інтерес, а задушевні розмови траплялися лише з подругами і то після пари пляшок Мартіні. За весь вечір стриптизерка не мала можливості, та й бажання, але тепер вона з цікавістю подивилася на свого гостя. Звичайна зовнішність, нічого особливо примітного, навіть одягнений так, що на нього вдруге не поглянеш! І водночас від Драгона надходило відчуття прихованої сили, тієї, про яку часто говорять: «з ним, як за кам'яною стіною».