Глава 1. Стиптиз замовляли?

«Ніколи стільки не питиму!» - більшість клієнтів Рейну хоча б раз промовляла цю сакраментальну фразу. Білявки, яка похитуючись, увійшла до бару, це стосувалося повною мірою. Бармен без всякої цікавості спостерігав, як вона повільно підпливає до стійки, щоб приземлитися на стілець і кинути перед собою дамську сумочку. Спочатку з сріблястого клатчу з'явилися сигарети, потім незнайомка змірила поглядом самого товстуна. Рейну не залишалося нічого іншого, як чиркнути запальничкою, даючи прикурити. Вона затяглася і тільки тепер заговорила добре поставленим ніжним голосом, розрахованим на чоловіків із великим гаманцем.

- Один Мартіні, любий! - фраза супроводжувалася посмішкою, і бармен зазначив, що губи у неї соковиті, апетитні, як у секс-символу з глянсових журналів.

Коли келих з'явився на столику, дівчина перекинула його одним ковтком і спритно підчепивши оливку, відправила до рота. Після порції спиртного представник чоловічої статі раптом набув особливого інтересу.

- Мені порекомендувала ваш бар моя давня знайома, - вона гикнула, збираючись з силами, щоб продовжити розмову, - я шукаю роботу, а тут начебто непогано.

- Вибач, крихітко, але з офіціантками у мене повний набір. Вакансій немає, – відрізав Рейн.

– Офіціантка? Я? - вона зневажливо пирхнула. - А що скажеш про справжній стриптиз?

Рот бармена розтягнувся в мимовільній посмішці. Блондинка була гарна, нічого заперечити, і до крайності самозакохана.

- Скажу, що до ескорту ти не дотягуєш, а до звичайного шльондри поки не скотилася. Хоча… залучати клієнтів, мабуть, змогла б, якщо не напиватимешся. У моєму закладі п'ють гості, вони тут спустошують свої кишені, крихітко, а дівчата у мене  працюють!

– Отже, стрип тебе не цікавить? – її очі з накладними віями звузилися. - Хоча, чого я дивуюся, хто в цій брудній дірі розуміється на жіночій красі? Назву ти звичайно викупив у минулого власника? "Амазон", ха, як же! Скоріше «Харчевня на смітнику»!

- Поганий день, так? - бармен проігнорував її випади, зате на сусідній стілець підсів відвідувач, що вже добре напідпитку.

– А що, так помітно? - вона перевела на сусіда оцінюючий погляд, в якому ковзнула розчарування - Хоча ні, не відповідай, я впізнала тебе, ти найвідоміший на весь світ психолог!

- Ну, якщо ти приляжеш на диван, можу провести невеликий сеанс, - він заіржав, явно насолоджуючись своїм жартом.

– Боюся, твій офіс у кабіні вантажівки буде для мене затісний! Господи, і як мене тільки сюди занесло! - блондинка закотила очі.

Вона й сама не могла сказати, навіщо повелася на цю пропозицію. Перш ніж їхати на край географії, можна було хоч трохи поцікавитись, куди її направила подружка. Тільки тепер вона помітила, що тут взагалі немає майданчика для стрипу, натомість є десяток не дуже чистих столиків і відвідувачі, серед яких далекобійники, що нудьгують суботнім вечором, та місцеві любителі міцного алкоголю. Навряд чи ця аудиторія здатна наповнити її спорожнілий гаманець.

Красуня розплатилася зім'ятою купюрою і піднялася, не надто впевненою ходою прямуючи до дверей. На всьому шляху з неї не зводило очей двох відвідувачів, які до цього часу мовчки попивали вечірню каву. Хто вони – Рейн знав лише з чуток. Якісь серйозні люди, яким треба час від часу сховатися від чужої уваги. Не сказати, щоб вони з'являлися тут часто, але завжди викликали прихований тривогу своєю присутністю. Для «розвідки» до них неодноразово підсилали дівчаток, але настирливу увагу завзято відкидалося аж до цього вечора. Тепер джентльмен у темно-синьому костюмі, що сидів обличчям до зали, не зводив із невдахи стриптизерки очей, вказуючи на неї своєму співрозмовнику.

Рейн вилаявся. Треба ж, щоб шосте чуття підвело його цього разу! З цими хлопцями краще підтримувати дружні стосунки, якщо малою цікавляться такі добродії, її варто затримати! Він уже мав намір наздогнати незнайомку під якимось пристойним приводом і повернути до зали, як раптом вона втратила рівновагу, спробувала вхопитися за спинку стільця і ​​з розмаху приземлилася на коліна чоловіка, що сидить на самоті. Якщо це був трюк, то зіграний чудово! На ляльковому обличчі був написаний жаль: «Ах, вона така незграбна»! Хазяїн завмер зі склянкою руці, йому спало на думку, що дівчина – професійна злодійка, але реакція «постраждалого» перевершила його очікування.

- Кері?! - він дивився на неї, як на привид. - Якого біса ти тут робиш?

– Не пам'ятаю, щоб я змінювала ім'я! - дівчина самовпевнено піднялася, та спробувала взути туфлю.

Одночасно з нею як по команді пара завсідників піднялася з-за столика і поволі попрямувала у бік стриптизерки. Вони нагадували два бульдозери, які рухалися, тримаючи дівчинку під прицілом, навіть вирази їхніх обличь були однаковими. Рейн напружувався - явно очікувалася непередбачена розв'язка. Їхній столик знаходився в іншому кінці зали і шлях до виходу на якийсь момент перегородив якийсь гість напідпитку, що повертався з клозету. Хвилинною затримкою одразу скористався приятель горезвісної Кері - він досить грубо схопив її під руку і буквально потяг за собою. Джентльмени прискорили крок, але коли квадратна постать першого протиснулася у дверний отвір, у дворі було вже порожньо. Загадкова дівчина у срібній сукні зникла зі своїм новоявленим другом.

Здійснивши коротку вилазку під дощем, переслідувачі повернулися в задушливе тепло забігайлівки.Ппана в синьому неквапливим кроком попрямував до стійки.

- Погана погода, - зазначив Рейн. - Ще віскі?

- Мені потрібна інформація, - відвідувач пропустив пропозицію повз вуха.

Рейн замислився. Мати проблеми з такими товаришами йому було ні до чого, але й надто розпускати язика означало втратити половину своєї клієнтури. Саме тому він напустив на себе вигляд простачка і навіть нахилився вперед до свого співрозмовника.