Глава 11

- Як ти? 

Він побачив над собою усміхнене обличчя сестри. 

- Все гаразд. Як Олексій? З ним все добре?

- Так, не хвилюйся, він лежить в сусідній палаті. Операція пройшла успішно. За кілька днів будеш вдома.

…

   Уже пройшло близько місяця після того, як він віддав частину печінки власному брату. Олексій наче зник, не відписував в інстаграмі, не брав слухавку. Алекс засмучено сидів на дивані, слухаючи тишу. Напевно, мати була права. Брат вбачав у ньому лише донора і спонсора для власних потреб. Для Олексія він не був братом, а лише двійником для пересадки органу. Лише сіра тінь у сірому светрі. Просто ніхто, невдаха, який так і нічого не досяг. Ні, він не жалів, що продав гру. Так було правильно. Він зареєструвався у власній грі під іншим ніком. Тепер він не Avitar, а Алекс, як і в реальному житті. Тепер його двійник носить светр і круглі окуляри, все, як і в реальному житті. 

###

- Алекс, ти слухав новини? - сказала Лана піднесеним голосом, коли Алекс підніс телефон.

- Ні, я взагалі рідко вмикаю телевізор.

- То включи уже той телик і послухай.

   Алекс незграбно підвівся із ліжка і увімкнув канал новин.

"Нарешті стало відомо ім'я автора самої популярної гри 2021 року. Ним виявився 22-річний львів'янин Алекс Прохар. Хлопець навчався на програміста в місцевому університеті і зараз працює на фрілансі. Гра віртуальної реальності "Avitarart" захопила усі покоління і в ній кожен може реалізувати свого власного двійника", - говорилося там. 

Алекс не міг второпати, навіщо новий власник гри розказав про нього? Навіщо тоді він купував цю гру? Хто він той дивний покупець? Все із самого початку здавалося дивним, як він знайшов його? Як знав, що саме він розробник?

- Алекс, ти чуєш? - кричала Лана у телефон.

- Так, я слухаю.

- Як ти міг таке приховувати! Ти ж клятий геній! Нам терміново потрібно зустрітися. Я за годину відводжу дітей в садок, тож чекаю тебе у нашому кафе. Я хочу знати все.

###