Глава 10

   Клієнт сам знайшов його, сума було значною. Сьогодні він останній раз бачиться з Аvitarom. Завтра він не матиме доступу до власної гри. Йому хотілося плакати, чи це через жалість до себе, чи до брата. Завтра важлива операція для них обох, але основне, його брат житиме, тож житиме і його двійник. Та ну його, цю гру!  Алекс підвівся і пішов на кухню до матері.

- Мам, ти як? Як твій настрій?

- На кухні закінчився освіжувач повітря. Балончик геть пустий, я більше не чую запаху ванілі. Сходи, будь ласка, на балкон, принеси звідти. Завтра куплю новий флакон.

   Алекс приніс флакончик і вставив в порожній контейнер на кухні.

- Мам, завтра в мене операція, ти ж знаєш. Я не хвилююся, але хотів сказати, вибач, що не виправдав твоїх надій і не рятую людські життя. Але завтра в мене буде можливість врятувати свого брата.

- Знаєш, чому я ніколи не кажу на тебе син?

В Алекса боляче тьохнуло серце.

- Це не тому, що ти поганий син. Просто я погана мати. Була нею з самого початку. У тебе добре серце і чиста душа. Твій брат з'явився нізвідки, можливо, він просто використовує тебе, щоб врятувати власне життя, ти не думав про це? Сину, йому потрібен брат чи просто двійник, який може його врятувати?

   Мати плакала. Вочевидь, вона хвилювалася за сина. Алекс підійшов до неї і спробував обійняти, вона пригорнула його до себе і поцілувала.

- Ти - найкраща мама, я радий, що ти обрала мене.

- Алекс, я чула, що це ти оплатив операцію, де ти взяв такі кошти?

- Але, звідки ти це знаєш? Про це нікому не було відомо.

- Сину, я все-таки працюю там медсестрою. Від мене нічого не приховаєш.

   Алекс не мав права розповідати нікому, що це він розробив гру Avitarart, це право уже належить зовсім іншій людині. Але вона ж його мати, вона ніколи не відкриває чужі таємниці, їй можна довіряти.

- Пам'ятаєш, я розповідав тобі про віртуальну гру? Я ще пропонував тобі там зареєструватися.

- Там, де кожен має власного двійника у віртуальному світі?

- Так, це я розробив цю гру. Я кілька років працював над нею, постійно оновлюючи. Я віддав усі права іншій людині, тепер ніхто не знатиме її справжнього автора. Але це вже не важливо. Гра не варта людського життя.

   Мати здивовано дивилася на власного сина, по її очах бігли сльози. 

- Сину, я так пишаюся тобою. Я виростила геніального програміста і геніальну людину.

   Вони ще довго сиділи на кухні, говорячи про різні речі. Хапали кожен втрачений момент, який могли колись провести разом.

###