Глава 6

- Привіт, мам? Як справи на роботі? 

- Привіт, Алексе. Знаєш, працювати у лікарні зовсім невесело, особливо, коли ти медсестра.

   Як завжди, роздратований тон, можливо, варто відкласти цю розмову? Але він повинен знати.

- Знаю, ти не любиш, коли я піднімаю цю тему, але думаю, я маю право знати. Чому ти взяла мене із дитячого будинку?

   Мати кинула на нього суворий погляд, але відповіла:

- Тому що я завжди хотіла мати сина, який у майбутньому мав би стати лікарем.

   "Знову...Невже вона до кінця життя буде йому про це нагадувати?" - думав він. 

- А ти не знаєш, де мої рідні батьки? Чи були у мене брати сестри?

- Тебе ніколи не цікавила дана тема, чому питаєш?

- Тому що я вже достатньо дорослий і маю право це знати.

- Алекс, все, що я знаю, це те, що тобі не варто в це лізти. Минуле має залишатися в минулому. 

- Ну все-таки, мам, це важливо для мене.

Мати роздратовано зітхнула і сказала:

- Коли ми з твоїм батьком вирішили усиновити дитину, то точно знали, що це буде хлопчик. Пам'ятаю той день у будинку маляти, тобі тоді було близько півтора року. Я зайшла і почула сильний плач, це плакав ти. В мені всередині все перевернулося і я спитала, чому ти так плачеш, вихователька відповіла мені: "Його брата усиновили, вони двійнята. Сім'я не хотіла брати обох, тож їх розлучили. Він уже три доби так кричить". Що з твоїми батьками, я не знаю і, де твій брат, теж, проте я знаю, що в той день я зрозуміла, що хочу усиновити саме тебе.

###