Глава 1

Проблема в лісі

- Гх,почекай – Прокричала Араль – Ти що глуха??? Я пробую тебе догнати а ти цього навіть не замітила - Пробурчала Ара до своєї подруги.

- Вибач,доречі ти сьогодні підеш зі мною в ліс- Сказала Роза, витягаючи карту з маленької сумки.

- Звісно піду. Ти ще й питаєшся, але сьогодні мені треба прийти до 6 години

-Та не хвилюйся встигнемо. Ось сюди підемо. До озера Зірок,тому що сьогодні розквітає Ервай – Розказувала  Роза доки показувала Арі карту.

Араль розуміла що це погана затія бо там часто ходять ельфи. Але діватися нікуди, тому що вже пообіцяла піти з Розою. Сьогодні небо було чисте як вода, через сонцестояння темніло пізно. В місті Орваль сьогодні святкували день міста. За легендами в цьому місті виковували першу Демонську стрілу яка змогла поранити дракона орків. Через дві години Вони вже стояли біля входу в ліс, вся земля була покрита мохом і квітами. Араль повільно йшла за Розою бо вона краще знала місцевість. На зірковому озері росли Ерваї, які могли вилікувати будь яку хворобу у людей.

- Стоп, Ара давай підемо до давнього дуба – Очі Рози ніби загорілися бажанням.

-Я не впевнена що це добра ідея – Пробурчала Араль, але побачивши як Роза цього хоче то змінила свою думку - Ехх добре. Але якщо щось станеться то винна будеш ти, бо ти старша.

Як тільки Роза почула ці слова вона зразу швидко пішла в сторону дерева. Але в Ари було дивне відчуття. Цей ліс зазвичай був яскраво зеленим, але за пару хвилин він став темним як і небо від сірих хмар.

- Роз... Давай краще підем назад уже пів четвертої. І ще може піти дощ – Ара почала хвилюватися бо якщо вона запізниться на неї обідиться Мойша.

- Почекай тут схоже ельфи - Прошептала Роза залазячи на дерево - Таке відчуття що в них розвідка...

- Ельфи!? Ой ще них не хватало – Бормотала  Ара залазячи на дерево біля Рози.

Вона хотіла щось сказати Розі але та показала жест щоб Ара мовчала. Один воїн з загону подивився в їх сторону. По чолу Ари прокотилась капля води їх ставало ще більше і більше. Почався дощ, ніхто з дівчат не рухався поки воїни не пішли в іншу сторону. Роза швидко стрибнула з гілки а Ара не могла так зробити. Вона почала повільно спускатися, вже на землі  перевела дух. Вона повільно йшла але є одна загвостка в лісі багато сухих гілок. Поки дівчата йшли, під ногою Араль зламалася гілка, а ми всі знаємо у ельфів дуже добрий слух. Роза встигла це замітити і побігти прокричавши:

-Ара, тікай!

Коли Араль це почула вона зразу побігла, але її нога заплуталася  в ожині і вона впала. В її сторону уже біг загін ельфів. Суть в тому що старий дуб знаходиться на кордоні королівства Лісових ельфів, сама сильна раса в окрузі Добренгал. Так що присутність Ари і Рози було незаконне.

-« Хах, людина на нашій території. Може зразу її казни ти але цього не має в кодексу так що треба відвести її до короля »- Промовив схоже що командир цього загону.

-Я навіть не думала що опинюся в такій ситуації, але цікаво про що вони говорять. Шкода що я не розумію їхню мову - Промайнуло в думках Ари.

В цей самий час у Рози

- Хух... Ара ледве втекли – Роза повернулася назад щоб подивитися на Ару. Але на дорозі нікого не було-«Що мені робити?! Що я скажу татові Арі, те що ми пішли на кордон, Він мене зразу приб'є»

Роза не знала що робити. Вона загубила десь свою єдину подругу. І не знати що з Араль, вона жива чи вже ні? Чи вона десь сховалася? Чи її зловили?

Ці думки не давали Розі спокою, а Араль її попереджала що це погана ідея. Підійшовши до вулиці де стояв дім Ари вона постукала в двері.

-Кого там ще принесло о пів на шосту – Почулося з-за дверей хриплий голос.

- Емм... Містер Адельт, це я Роза – Вона не знала що казати але якось підібрала слова, набрала повітря в груди і чекала відповіді.

- Чого мовчиш, щось сталося, де Ара?- Пробурчав містер Адельт.

- Коли ми були в лісі... Ми зустріла загін ельфів... І схоже Араль не встигла втекти - Ледве-ледве говорила Роза. На це все дивилися Мая и Мойша.

- Роза а де Ара? Вона скоро прийде? - Тихо спиталася Мая.

- Не хвилюйся вона скоро прийде...- Містер Адельт сказав до неї.