Розділ 10. Рада

Рейнар їхав до столиці ще затемна.
Він добре знав цю дорогу. За роки служби Вартовим йому доводилося проходити нею десятки разів, і кожен поворот, кожна ділянка лісу, кожен камінь уздовж дороги були йому знайомі. Саме тому перші зміни він помітив майже одразу.
Ліс був іншим.
Не кардинально. Якби сюди приїхав звичайний мандрівник, він, можливо, нічого б не помітив. Але Рейнар знав Елларію надто добре. Він бачив, як на гілках дерев з'являлося молоде листя там, де його ще вчора не було, як між корінням пробивалися тонкі пагони рослин, яких він не зустрічав у цій частині лісу роками.
А потім побачив тінь.
Вона ковзнула між деревами й зникла.
Рейнар зупинив коня.
За кілька секунд з'явилася друга.
Потім третя.
Вони трималися далеко від дороги й не наближалися. Не атакували. Не намагалися переслідувати його.
Просто йшли паралельно.
Рейнар довго дивився в темряву між деревами.
— Я вас бачу, — спокійно сказав він.
Тіні не відреагували.
Раніше їх тут не було.
Він продовжив шлях.
Через кілька годин, уже за межами лісу, Рейнар знову зупинився.
Цього разу причина була ще дивнішою.
Прямо біля дороги з-під землі било джерело.
Невеликий струмінь води пробивався крізь каміння, збігав вниз тонким ручаєм і губився серед трави.
Рейнар спішився.
Він присів біля води, торкнувся її пальцями й пропустив крізь них власну магію.
Вода була чистою.
Не просто придатною для пиття. Її склад був настільки чистим, що Рейнар кілька секунд просто дивився на струмінь, не вірячи власному відчуттю.
Він набрав воду в невелику металеву флягу.
— Цього джерела тут не було.
Рейнар підвівся.
Озирнувся.
На горизонті вже виднілися старі вежі столиці.
А значить, те, що він побачив дорогою, скоро побачать і в Раді.
Якщо вже не побачили.
Палац Ради Семи Домів стояв у центрі столиці.
Старий маг, який багато років стежив за його захистом, зустрів Рейнара ще біля входу.
Він був худорлявим, сивим і на вигляд значно старшим за свої роки. Про нього ходили різні чутки. Одні говорили, що він бачить магічні сліди там, де інші бачать лише звичайний камінь. Інші стверджували, що він здатен помічати те, що приховано навіть від сильних магів.
Рейнар йому довіряв.
— Ти теж це відчуваєш? — запитав старий замість привітання.
— Так.
— Наскільки серйозно?
Рейнар дістав флягу.
— Перевір.
Старий маг взяв її, відкрив і понюхав воду.
Потім заплющив очі.
Минуло кілька секунд.
— Дивно.
— Я саме це й подумав.
— Це не просто вода.
— Я знаю.
Старий подивився на нього.
— Вона чиста настільки, що нагадує воду з часів до Розлому.
Рейнар нічого не відповів.
— Де знайшов?
— Біля дороги. Джерело пробилося просто із землі.
Старий маг повільно поставив флягу на стіл.
— Скільки?
— Одне там. Ще кілька бачив далі.
— Отже, процес уже пішов.
— Так.
— І його не зупинити?
Рейнар подивився у вікно.
— Не знаю.
Після короткої паузи додав:
— Але я знаю інше. Елларія вже не повернеться до того стану, в якому була вчора.
До початку Ради залишалося менше години.
Правителі Семи Домів прибували один за одним.
У великій залі вже горіли магічні світильники. На стінах світилися герби Домів, а в центрі круглого столу лежала карта Елларії.
Першим заговорив один із правителів.
— За останні шість годин ми отримали повідомлення з чотирьох регіонів. Магічні джерела активуються без втручання магів. Деякі старі артефакти знову працюють.
— У моєму Домі дитина проявила магію, якої не було в її родині протягом трьох поколінь, — додав інший.
— У нас прокинулися старі захисні руни.
— А в нас вони, навпаки, згасли.
У залі стало тихо.
Двері відчинилися.
Рейнар увійшов останнім.
Усі погляди повернулися до нього.
— Розлом прокинувся, — сказав він.
Без вступів.
Без красивих формулювань.
— Ми це вже знаємо, — холодно відповів один із правителів. — Питання в тому, чому.
Рейнар поклав на стіл флягу.
— Тому що повернулася магія.
Старий маг, який стояв біля стіни, кивнув.
— Підтверджую.
Один із правителів нахилився до фляги.
— Що це?
— Вода з нового джерела.
— Нового?
— Його не існувало вчора.
У залі прокотилося тихе перешіптування.
Рейнар продовжив:
— Я перевірив її власною магією. Вода чиста. Надзвичайно чиста. Подібної я не бачив за все своє життя.
— І ти вважаєш, що це пов'язано з Розломом?
— Я вважаю, що це вже не припущення.
Він подивився на кожного по черзі.
— Процес повернення магії розпочався.
Один із правителів різко відкинувся на спинку крісла.
— І що його запустило?
Рейнар відповів не одразу.
— Жінка.
У залі стало тихо.
— Поясни, — наказав хтось.
— Учора біля Розлому з'явилася Ксюша. Вона прийшла з іншого світу.
— З Землі?
— Так.
— Через Розлом?
— Через двері Розлому.
— Вона маг?
Рейнар на мить замовк.
— Так.
— Якої сили?
— Я не знаю.
Ця відповідь явно не сподобалася кільком присутнім.
— Ти привів сюди невідому магічну істоту з іншого світу й навіть не знаєш, на що вона здатна?
Рейнар холодно подивився на нього.
— Я привів сюди людину, яка сама не знала, що здатна на магію.
— І тепер магія повертається.
— Так.
— Тоді її треба доставити до Ради.
— Ні.
Відповідь прозвучала настільки швидко, що кілька людей навіть переглянулися.
— Це не прохання, Рейнар.
— А моя відповідь не зміниться.
— Вона становить небезпеку.
— Для кого?
Ніхто не відповів.
Рейнар поклав руки на стіл.
— Ксюша не розуміє, що з нею відбувається. Вона не знає історії Елларії, не знає власної сили й не має жодної причини довіряти Раді. Якщо ви зараз спробуєте забрати її силою, ви отримаєте саме те, чого боїтеся.
— І що ти пропонуєш?
— Я навчатиму її.
— Ти?
— Так.
— Сам?
— Так.
Кілька секунд ніхто не говорив.
Тоді заговорив Каел.
— Я підтримую Рейнара.
У залі повернулися до нього.
— Якщо дівчина не контролює свою силу, її потрібно навчити, а не замикати під охороною.
Еліана мовчала.
Вона сиділа поруч із чоловіком і слухала суперечку, але раптом відчула тепло в долонях.
Вона стиснула пальці.
Тепло не зникло.
Каел одразу це помітив.
— Еліано?
— Все добре.
Але було не все добре.
На іншому кінці столу один із правителів теж підняв голову.
Він відчув хвилю.
Ледь помітну.
Незнайому.
І подивився прямо на Еліану.
— Ти щось приховуєш?
Еліана спокійно зустріла його погляд.
— Ні.
— Тоді чому твоя магія змінилася?
Каел нахмурився.
— Досить.
— Я просто поставив питання.
Еліана опустила очі на свої руки.
Тепло вже зникло.
Але всередині залишилося відчуття, якого вона не могла пояснити.
Наче десь дуже далеко хтось відкрив двері.
І тепер щось чекало, коли вона їх знайде.
Рейнар цього не помітив.
Він був зайнятий суперечкою.
— Що б ви не вирішили сьогодні, — сказав він, — запам'ятайте одну річ. Я перевірив магічні маяки перед виїздом. Вони всі показують одне й те саме.
Він зробив паузу.
— Розлом активний. Магія повертається. І це вже не можна скасувати одним наказом Ради.
Старий маг повільно кивнув.
— Це зафіксовано не тільки маяками.
— Чим ще?
— Камінням. Артефактами. Старими захисними системами. Самою землею.
У залі стало тихо.
Рейнар подивився на карту Елларії.
І вперше подумав не про те, як зупинити Розлом.
А про те, що, можливо, його завдання тепер зовсім інше.
Не стримати магію.
А навчитися жити у світі, де вона знову прокидається.
І десь далеко, у фортеці на пагорбі, Ксюша саме в цей момент прокинулася від дивного відчуття.
Їй здалося, що під ногами ворухнулася земля.
А потім кам'яні стіни фортеці тихо засвітилися.