Софія дізнається про свого тата
Ранок почався добре, Софія встала рано і вибігла на двір щоб побачити вовка. Шукала вона годину а може і дві і все ж таки знайшла він пив воду з ставка в якому плавали рибки. Дівчинка тихенько підійшла наступивши на гілку яка валялась на землі. Вовк почув, хотів втекти але вона його зупинила.
- Тихіше хлопчику пам'ятаєш мене?
Вовк глянув на забинтовану ногу і трохи відійшов. Дівчинка ввідчула, що вона його розуміє, вовк теж ввідчув вони довго дивились один на одного доки мама не крикнула свою єдину дочку вона обернула голову повернула голову назад і вовка вже не було. -Софія що ти тут робиш так рано?
- Нічого мамо, просто гуляю
- З тобою могло щось статися
-Мам я в порядку
Мама видихнула і потягла Софію додому.
Ввечер, мама сиділа в кухні пила чай. Мам, сказала дівчинка що сталось з татом?
Ох маленька, я можу лише сказати, що він був хорошою людиною, любив тебе.
Софія замислилась і глянула на маму потім на фото, які весіли в кухні на сцені.
-Пам'ятаєш, як він вчив тебе їздити на велику? Спитала мама.
-Так мені тоді було 3 роки.
- І ти потім сама поїхала, коли він підштовхнув. - так, і ви мені тоді купили морозиво.
Софія так засмутилась, що підійшла до мами і обняла її.
Наступний день вона з мамою пішли до річки, було жарко тому мама вирішила поплавити а дівчинка ходила собі. Бачить того самого вовка і біжить до нього. Мама як раз вийшла з води і вдягалась, сіла почитати книжку.
-Привіт ще раз! Сказала Софія. Як твоя лапа?
Вовк пібійшов до неї і винюхав її
І вони телепатично розмовляли.
Мама побачила її з вовком і з жахом побігла до дитини.
- Софія відійди від нього!
-Мам все добре він хороший!
Вовк знову втік
-Ні не бійся повернись прошу!
-Ти що собі дозволяєш це ж небезпечна тварина, могла б і вкусити тебе. Ти як?
-Зі мною все добре мамо.
-Послухай тато був як раз роздертий вовком
-що?
Дівчинка не могла в це повірити.
-Ми з твоїм татом ішли рибалити, він ввідійшов на пару метрів, я тим часом дивилась чи риба клює. Почула крики і мерщій підбігла, побачила, що твій тато лежить мертвий, поранений, і я здалека побачила вовка.
-Ні не може бути. Жахнулась Софія і мерщій побігла додому
-Софіє! Мама її була дуже наляканою,сумною.
Софія так і сиділа в кімнаті не виходичи з неї.