Розділ 4

Після зустрічі з новим охоронцем та незвичайною розмовою з батьком у моїй голові повний хаос! Думки проносяться одна за одною і деякі з них навіть трохи бентежать мене. Якось надто незвичайно відреагувало моє серце на знайомство з цим Ігорем... Вікторовичем!

Зазвичай нового охоронця я сприймала виключно як об'єкт для чергових випробувань на міцність. З перших хвилин знайомства з найневиннішим виразом обличчя дивилася на нього, а в голові вже вигадувала, як позбавлятимуся від чергового громили. Перевірка на кмітливість та витримку – мій коник! Двадцять охоронців за три роки, непоганий результат! І я сподівалася, що з такою ж легкістю зможу позбутися чергового претендента. Але сьогодні щось пішло явно не так. І річ не тільки в тому, що цей Воронов справді, як сказав батько, просто ідеальний. Зрештою, гарний чоловік не така вже й велика рідкість. Тут інше! Я не можу забути цей проникливий прямо у серце погляд. Його неймовірно красиві темно-сині очі, які ніби вивчали мене. При одному спогаді про них моє серце починає битися частіше, а тіло охоплює легке тремтіння.

- Так, Леро, ти що це булки розслабила? - Тихо шепочу я і рішуче змахнувши головою, намагаюся прогнати образ нового охоронця, що сплив перед очима. - Так, хлопець гарний і, мабуть, навіть розумний. Але це не означає, що потрібно йому піддаватися. Просто цього разу гра на виживання та кмітливість буде цікавішою.

Я вже уявляю, як доводитиму цього красеня до сказу і згадавши його слова про те, що зі мною буде весело, розпливаюся в посмішці. А щоб ще більше підняти собі настрій, прямую до кімнати Наді. Обговорити з нею кандидатуру чергової жертви – це святе! І хоч вона не завжди підтримує мої експерименти над охоронцями, все ж таки не може стримати сміх, коли я розповідаю про свої витівки.

- Ну, племіннице, я дивлюсь ти вся вже на позитиві! - Розпливається в посмішці дівчина, коли я в піднесеному настрої залітаю до її кімнати. - Тільки ось не зрозумію це ти радієш закінченню твого домашнього арешту чи задоволена, що цього разу батько догодив тобі?

- Та скасування ув'язнення це чудово! Але, якщо чесно, я в передчутті нової гри! З цим високоінтелектуальним екземпляром думаю буде просто неймовірно цікаво! - Весело видаю я і забравши в неї з рук книгу, відкладаю убік. - Так, читання скасовується! Надюшо, мені потрібна твоя допомога! З таким монстром як цей Воронов мені самій точно не впоратися. А ти у нас дівчина розумна, всебічно розвинена. Давай разом вигадаємо йому випробування.

- Ну, за приємні слова дякую тобі, звичайно, дитинко. Але я щось не зрозумію, ти знову збираєшся влаштовувати всі ці випробування на витримку та кмітливість? - Посмішка миттєво зникає з губ Наді й вона з подивом дивиться на мене. - Мені здалося, що тобі Ігор сподобався. Все як ти хотіла. Красивий і розумний хлопець. До речі, не в образу тобі, у вашому словесному батлі він явно був гідним суперником. І я не розумію...

- Та ви що з батьком змовились з цим словесним батлом?! – Різко перебила я дівчину. - Ну, показав цей Ігор... Вікторович, що не готовий просто так здаватися. Так, визнаю, він явно не такий безмозкий, як його попередники. Але це не означає, що я готова змиритися з тим, що він контролюватиме кожен мій крок. А судячи з того, що цей охоронець оселився у нас, тепер моя свобода буде обмежена і в межах будинку.

- Лера, ти вже надто все перебільшуєш. Те, що Ігор житиме у нас, зовсім не означає, що твою свободу вдома обмежують. Та й мені здається, що він все-таки непоганий хлопець. І якщо ви будете спілкуватися в домашній обстановці, може швидше порозумієтеся. І тобі більше не доведеться влаштовувати всі ці випробування. Дитинко, ти ж знаєш, як я люблю тебе і завжди намагаюся бути на твоїй стороні. Але в цьому випадку думаю буде краще якщо ти більш розважливо поставишся до цієї ситуації. Тим більше, що батько справді переживає за твою безпеку та всіляко оберігає. Ти найдорожча для нього людина.

- А ти? Адже ти теж член нашої родини й найрідніша для нас з татом людина. Проте в універі по тебе не ходить охоронець! Та й коли йдеш гуляти зі своєю подругою, тебе ніхто не обмежує у свободі пересування. Але за логікою речей батько повинен також турбуватися і піклуватися про твою безпеку! - Не могла заспокоїтись я.

- Він і непокоїться. Ти ж чудово знаєш, що мене теж дуже часто супроводжує охорона. Лерочко, батько дбає про нас двох. І я, повір мені, дуже вдячна йому за цю турботу! - Злегка тремтячим голосом промовила Надя. - І хочу, щоб ти теж нарешті зрозуміла, наскільки ти дорога йому, як він тебе любить і боїться втратити.

- У нас сьогодні прямо день одкровень та сердечних бесід, - з сарказмом промовила я. - Спочатку батько почав виливати душу, тепер ти. Таке враження, що ви прямо змовилися. Прямо вже не знаю...

Я подивилася на Надю і завмерла, так і не домовивши. Вона дивилася на мене очима сповненими відчаю і здавалося ось-ось розплачеться. Здається, я справді, як сказав батько, починаю переходити всі кордони й роблю дуже близьким мені людям.

- Надюшо, пробач мені, будь ласка! Я не хотіла образити тебе! Справді не хотіла! – Тихо прошепотіла я, обіймаючи її. - Ти ж знаєш, що я дуже люблю і тебе, і тата. І обіцяю, тобі, що намагатимуся приносити вам менше клопоту. А з новим охоронцем... Ну, ось чесно, я зовсім трішки випробую його на міцність! Просто ще ніколи не стикалася з таким екземпляром. І дуже цікаво, як він пройде мій драйв тест.

- Племіннице, ти не виправна! Але тільки домовмося, хай цифра двадцять одна точно буде щасливою і залишиться незмінною.

- Я постараюся, - з полегшенням зітхнула я, побачивши усмішку на губах дівчини. - Якщо чесно, то цей Воронов мені сподобався чимось. Та й у книгу рекордів Інеса щось не дуже хочеться потрапляти!

Ми з Надею переглянулися і водночас весело розреготалися, завершуючи не найлегший день на позитивних емоціях.