Розділ 9

Слова цієї Людмили Вікторівни, а особливо остання фраза про "випробовувати долю" настільки засіла у мене в голові, що протягом наступних трьох пар я тільки фізично була присутня в університеті, мої ж думки вже знаходилися у в'язниці, в котру я мала завтра прийти. Так, в якості помічниці лікарки. Так, не за решітку, а в якийсь кабінет. Але ж! Цей кабінет у в'язниці, а пацієнти відповідно в'язні, до яких мені доведеться торкатися. Яким мені буде необхідно дивитися у вічі. З якими я буду змушена знаходитися в одному маленькому просторі. Адже дуже сумніваюся, що там лакшері умови в людей, котрі порушили закон та відбувають термін.

Потрібно переговорити з батьком. Найголовніший пункт, з величезною "1" навпроти нього. Переконати тата, що таке більше ніколи не повториться. Відмовитися від нічних клубів. Як мінімум, на перший час, а там видно буде. Перемикнутися на навчання. Всім своїм виглядом продемонструвати рідному, що я усвідомила свою помилку, визнала провину, і більше ніколи його не підведу. Тато має мене почути, має вибачити, і насамперед має дати мені ще один шанс. Я ж його любимка, як по іншому?

І треба приготувати щось смачненьке. Що батько обожнює їсти? Загалом, все підряд, але до моїх фірмових вареників з м'ясом особливе ставлення, тож чимчикую в магазин за інгредієнтами, з надією, що це допоможе трішки пом'якшити його стан, а далі справа за моїм підвішеним язиком, безмежною любов'ю батька до мене та фінальним примиренням. На руку грає навіть той факт, що раніше сімох вечора тато не повернеться додому, тож буде час підготуватися. Фізично, приготувавши смаколик, і морально, вигадавши, з якого боку краще розпочати цю розмову.

Ось тільки два моменти дещо призупинили мою завзятість, коли я опинилася в нашій квартирі. Перше - запах парфумів батька. Це його, це сто відсотків, бо це татові улюблені, тим більше мною подаровані на день народження. Вони довго тримають запах, довго не вивітрюються, але щоб настільки? П'ята година дня, а на роботу він вирушив о сьомій ранку. Десять годин? А запах ніби от тільки но розпилений по квартирі?

Та це ще таке, це ще можна допустити, скинувши на те, що виробник парфумів не продає розбавлену бодягу. А от записка, залишена за столом, де ми снідали, це вже аргумент. Я мила посуду, я прибирала зі столу і там нічого не було, тож ця записка мала звідкись з'явитися. Звідки, якщо я остання покидала квартиру? 

Батько був вдома, приїжджав після вранішнього від'їзду, звідси й стійкий аромат парфумів у приміщенні. До такого логічного висновку я прийшла, відкриваючи аркуш паперу, складений вдвоє.

"У мене термінове відрядження по роботі. Ти за старшу. Не підведи."

Відрядження батька це цілком звична справа, ось тільки такі термінові це рідкість. На моїй пам'яті була тільки одна така, коли когось з вищого керівництва батька взяли на хабарі й тоді розпочалися шалені три місяці перевірок. Навіть нашу квартиру поставила на диби, вишукуючи незаконні кошти, якими міг заволодіти тато по думці тих інших правоохоронців.

"Асю, я тебе дуже люблю, і тому в мене немає іншого виходу, як запобігти можливій катастрофі"

Це про вчорашнє, так? І про завтрашнє, еге ж?

Віч-на-віч розмова була б куди ефективніше, але тут вибору немає. Потрібно набирати та вмовляти батька змінити думку телефоном.

Та і тут нюанс - мобільний поза зоною. Скоріш за все, тато в літаку, летить в іншу країну. За роки служби він ледве не весь світ об'їздив, і я була його частою компаньйонкою в цих поїздках.

Окей, це години дві, від сили три й можна буде зв'язатися. Цей же час варто чимось зайняти руки й мозок, щоб якомога менше себе зводити непотрібними думками, тож прямую в спальню, швиденько переодягаюся і все ж вирішую приготувати вечерю, навіть якщо її не відвідає батько. Їсти захочеться, а якщо вдасться домовитися з рідним, то апетит буде шаленим.

Не встигла я навіть замісити тісто, не встигла навіть з нього зробити заготовки, як звук вхідного повідомлення перебив музику, котру я ввімкнула на телефоні, щоб розслабитися, і щоб веселіше було куховарити.

Абонент "Татусь" знову в мережі - ось що очікувала побачити, відкривши список смс, насправді ж...

"Будь ласка, не дзвони мені, не пиши, і не підходь в університеті. Я тебе дуже прошу. Батьки вважають, що це через тебе я потрапила за ґрати. Що ти на мене погано впливаєш. Я знаю, що це звучить як маячня, але заради нашої минулої дружби... Я тебе благаю, не роби цього. Не змушуй мене вибирати між тобою та батьками."

Це було від Даніели. Це був другий постріл впритул після дзвінка Людмили Вікторівни. Третій постріл пролунав о першій ночі, так і не видавши ні єдиного звуку, оскільки тато так і не з'явився в мережі, а це означало - я маю йти туди, куди за доброю волею ніхто туди не поткнеться...