Розділ 5

- Якщо ти думаєш, що ти невидимка, то у мене для тебе кепські новини. Якщо вважаєш, що я тебе не впізнав зі спини, то також помиляєшся.

- Привіт, - а і справді - а скільки я ще так простою, ніби мене тут немає, і це все вигадки уяви чоловіка, а не справжня дівчина за ґратами? Тим більше це шанс звідси вибратися, за який я спробую зачепитися, тож розвертаюся та мило посміхаюся Дімі, начебто ми наразі не у в'язниці, я не в якості злодійки за ґратами, і все тіп-топ. Просто зайшла сюди на екскурсію, поглянути як ведеться правопорушникам.

- Лайно, - ну, а це вже ні каплі не мило, - до останнього сподівався, що здалося.

- Послухай, це все помилка і...

- Це вже як мантра якась, реально, - скрушно хитає головою чоловік, начебто він вже зробив якісь висновки, просто мене забув сповістити, - я її чую в дев'яноста відсотках випадків від людей, які знаходяться на твоєму поточному місці.

- Діма, але це справді все не так, як ти...

- Діма? - Перепитує здивовано чоловік, натякаючи на те, що ми не в ресторані, і не в нічному клубі, де зібралися компанією, щоб гарненько погудіти.

- Вибачте, Дмитро Сергійович, але все справді не так, як ви собі подумали, - субординація. Це одне з десятка важливих правил, котрих мене навчив батько. Що всюди й завжди варто її дотримуватися, попри те, чи це робота, чи це в'язниця. Як в цьому випадку. І усвідомлюю, що те, що я зараз на емоціях, що Діма це підопічний мого батька, з яким я пару разів перетиналася і який гарно до мене ставився, не звільняє від того, щоб дотримуватися правил. 

- Що вона натворила? - Тим паче якщо поряд знаходиться його колега, до якого Дмитро наразі й звертається, киваючи на мене, цікавлячись, яким вітром сюди занесло доньку полковника.

- Сергійович, проститутки, - розводить руками, ніби й так все очевидно, що тут додати?

- Хто проститутки? Вони?

Поява Діми й наша з ним коротка розмова дещо зіпсували настрій цього Гавра-Тавра, він вже не виглядав настільки задоволеним, як то було пару хвилин тому, а тут ще вищий за званням колега не вірить, що ми з Даніелою розпусні дівчатка.

- Так точно, обслуговували іноземців, - Діма, звичайно, набагато молодше за батька, йому трішки за тридцять, але все одно неприємно стає, коли гарний знайомий тата чує таку гидоту про його доньку, - коли ми групою накривали наркопритон.

На якийсь десяток секунд в приміщенні запанувала дзвінка тиша, яка таке враження тривала десяток хвилин. Савр відчитався, Діма витріщався на мене, не розуміючи, як я до такого докотилася, я згорала від сорому, а Даніела просто мовчала. Мовчала і подумки стискала горлечко цій ставридці у поліційній формі.

- Це не правда! - Як тільки я відновила здатність дихати, як тільки достатньо повітря завітало в мої легені, тут же видала, і притулилася до ґрат, цілком і повністю підтримуючи свою подругу в намаганні зробити жорсткий масаж кадика певній язикатій Хвесьці з даної компанії.

- От батькові це і розповіси.

- Ні, зачекай, стій...

Марно. Діма прийняв рішення і воно не піддавалося сумніву та мало негайно виконуватися. Суворі поліцейські правила. Нічого особистого.

Дмитро прекрасно знав, яку залізну дисципліну нав'язував мені батько. Оскільки він був підопічним тата, то бачив, як мене виховують. І, звичайно, він чудово знав, яким авторитетом для мене являється полковник Руслан Петрович. Як і для багатьох полісменів. Тільки от правоохоронці підкорялися й взаємодіяли з батьком в робочий час, а я двадцять чотири години на добу, сім днів на тиждень, триста шістдесят п'ять днів на рік. Деколи щастило і цих днів ставало на один більше.

- Тату, - а ще гірше все стало тоді, коли батько буквально через якихось десять хвилин примчав до відділку після моєї розмови з Дімою. Важко навіть уявити, скільки червоних світлофорів було ним проігноровано, і як все бурлило всередині нього, коли він мчав за своєю кровиночкою. У відділок поліції. Затриману за проституцію. В дуже сумнівному місці. - А як же Даніела?

Авжеж, я наривалася, згадуючи про подругу. Мені б самій якось відкараскатися від халепи, бо не пройде банальне і навіть дитяче "це не правда". Та все ж Даніела моя найкраща подруга, і вона так і залишилася за ґратами. Разом з тією жертвою стоматолога.

- Я б тобі радив за свою дупу перейматися.

А що я казала? Батько озвучує мої думки.

- Тату! Вона ні в чому не винна! - На нашому боці правда. А як там правильно - на чиїй стороні правда, той і сильніше?

- А ти? - Батько буквально на мить відривається поглядом від дороги, і спрямовує його на мене, від чого тут же стає ніяково. Від тих блискавок, котрі метають його очі. Від тієї бурі, яка вирує всередині рідного. Добре, що це триває якусь секунду, а після всю злість приймає на себе кермо автомобіля, яке тато стискає з усієї сили, так що кісточки пальців побіліли від напруги.

- Що я? - Кожне слово як ще один крок по ледве замерзлому озеру, ризик опинитися під водою дуже великий, та я справді не розумію.

- Ти винна?

- Ні, авжеж ні, просто...

- Просто? - Провалилася. Пішла під лід. Жахливо холодна вода тут же окутує моє тіло, сковуючи холодом і страхом. - Тебе просто знайшли на місці наркопритону? Тебе просто прийняли як... Сама знаєш як кого! І ще й просто спіймали в цій подобі сукні в компанії п'яних іноземців, на меті яких було просто вас з подругою...

Воно то так. І справді все так виглядає, якщо так подивитися з боку. До того ж навіть уявити не можу, як батькові, полковнику, зразковому працівнику поліції, відзначеному нагородами місцевого та державного рівня, забирати свою доньку з відділку. А якого ж резонансу це може набути... Я бачила незадоволену пику того Гавра, коли я дріботіла слідом за батьком з того відділку. Він цілком спокійно може розпустити чутки про те, хто і за що сидів цієї ночі за решіткою. І нікого не буде цікавити, як довго я там перебувала, чи звинувачення на мою адресу справедливі, чи це все правда. Нікого це цікавити не буде. Обсмоктувати будуть те, що це донька полковника. Що доньку полковника прийняли як дівчину легкої поведінки. Все інше нікому не цікаві нюанси. Заголовок для місцевої жовтої преси готовий, і багацько правоохоронців з насолодою цю статтю прочитають. Точніше послухають. З вуст того, кого добряче обламали на бонуси до премії.