Розділ 2

- А на яких форумах ти знайшла цей нічник? - Обмежуюся одним запитанням, бо тут, крім того, що варто озиратися по сторонах, щоб не отримати по голові, так ще й треба уважно під ноги дивитися, бо тут все підряд вперемішку - цегла, розбите скло, якісь згнилі продукти. Нормальна людина давним-давно б відмовилася від ідеї шукати цей клуб і розвернулася від гріха якомога далі. Та ви самі винні в тому, що завітали в життя двох ненормальних, тепер або всі разом будемо вигрібати. Або тікайте. Тільки далеко не факт, що там ніхто позаду вас не буде підстерігати.

- Один хороший знайомий порадив.

- Наскільки хороший? - Закрадаються величезні сумніви, що він реально хороший, якщо відправляє свою знайому бродити по таких кримінальних райончиках.

- Цілком, щоб бути певною, що на нас сьогодні очікує топ-вечірка.

- Якщо цей топ складається з дивовиж, то так, цілком згодна, - і киваю подрузі на двері, перед якими вона завмерла та вирішує - ті, чи не ті.

- Скоріш за все, ці, - в голос відповідає Даніела на моє німе питання і смикає на себе дверцята.

- Або тобі на екстрасенсорні програми зась, або твій хороший знайомий нас намахав, - перед нами коробка з цегли, якщо по-іншому виразитися, то величезна кімната, в якій потрібно зробити ремонт, бо вона "з нуля". Або навпаки - доведена до нуля. Голі стіни, прямо як наші з подругою ноги, навіть без колготок, а ці стіни без шпалер, цегла вперемішку з застиглим розчином для будівництва.

- Відразу після вечірки гроші даси на моє фарбування волосся? Чи вже дочекаємося завтра, і в універі віддаси?

Продемонструвавши свою задоволену посмішку, Даніела впевнено рушає вперед, і спершу в мене виникає думка, що вона все ж таки щось прийняла на груди перед виходом з дому, і тому їй щось ввижається, але через пару секунд усвідомлюю, що краще б той її знайомий реально нас намахав.

- Мені вже подобається, - відкривши ляду, яка була злегка прикрита ковдрою, дівчина киває на отвір у підлозі та... 

А мені ні, навіть попри те, що я чую, як знизу долинає приглушена музика.

- Полізли.

Можливо, цей хороший знайомий Даніели це її новий хлопець, про якого вона мені ще не розповідала? Бо я не бачу іншого приводу так впевнено пертися в цю яму.

"Не подобається мені ця твоя подруга, не подобається" - відлунюють слова батька в голові, але що я можу зробити? Не кидати ж подругу в біді?

Тим паче не знати, де менш страшно - тут, де нікого немає, і тільки вітер прогулюється час від часу, чи там, внизу, де явно є люди й, чим нижче ми спускаємося по цій драбинці, тим я чіткіше розумію, що там весело.

Побачив би татко, по яких місцях його єдина донечка лазить - посидів би ще більше.

"А ти так і збираєшся все життя батька слухати?"

Єдиний спільник, котрий був раніше в моїй команді й заявляв, що пертися сюди це була дурна ідея, відлущується, тож я зіскакую з останньої сходинки й опиняюся поруч з подругою, а навколо...

- Прикольно.

Якщо "прикольно" не від слова "гарно", а від слова "прикол", то повністю згодна з Даніелою. Це якийсь прикол, а не клуб, хоч і відповідає багатьом стандартам нічника - гучна музика, чимало людей, при чому різної національності, а після головний прикол в приколі, до якого звернута увага багатьох, якщо не всіх присутніх, жінка, яка виступає на сцені, змушуючи всіх тутешніх чоловіків поливати підлогу слинею. І не так через свій "номер", чи ідеальні вигини тіла, а більше через одяг, на тих вигинах тілу. Точніше його повна відсутність. 

- Було б там на що дивитися, - іронічно коментує виступ стриптизерки подруга, начебто обіцяє трішки пізніше продемонструвати справжній фурор, - пішли, у нас тут є своя віп-кабінка.

Точно цей хороший знайомий новий хлопець Даніели. Старається догодити, якщо прямо домовився за віп-кабінку для своєї коханої.

- А як же його звати? - Мені ж треба потім вдати перед цим "знайомим", що подруга так багато про нього розповідала, що я так давно хотіла познайомитися з ним, адже Даніела моя найкраща подруга і заслуговує всього найліпшого.

- Кого? - Ляскає своїми віями, роблячи з себе, чи то з мене дурнюню.

- Твого нового хлопця. Я ж так розумію Стасик вже все, закінчився? - Прямо пропорційно тому, як мені не подобалося це ім'я, так само я не сприйняла того хлопця. Дуже він... Слизький. Як і на вигляд. Як і його ім'я!

- Стасик так, в минулому, а це Діма, тільки він мені не який не хлопець...

- Розкажи мені казки - я послухаю.

Що ж, це навіть дуже добре, що у нас буде своя, власна Віп-кабінка. Зможу полялякати з Даніелою, розпитати її про цього Діму, бо вона так зашарілася при згадці цього хлопця, що відразу зрозуміло - втріскалася. А з ким як з не найкращою подругою ТАКИМ поділитися?

- Ооо, а тут прикольно, - це вже моя фраза і тут вже вона виступає синонімом до слова "гарно".

- А я тобі що казала?

Ні, ну а хто б міг подумати, що навколо напіврозбитих будівель, на мінус першому, чи то навіть на мінус другому поверсі будуть м'якенькі диванчики, начебто тільки з магазину, скляний стіл, на якому вже стоять закуски, а навпроти диванчиків висить на стіні телевізор, по якому крутять якийсь музичний ролик. Не голосно, ні, приглушено, створюючи милу атмосферу в цій кімнаті. 

- То що, давай розповідай, - мої ніжки після вчорашньої вечірки ще досі гудять, тож це ще один плюс в скарбничку цьому Дімі, про якого я все ж збираюся розпитати в подруги. Але куди приємніше це буде робити, валяючись на диванчику, тож я не відмовляю своїм бажанням, заплигуючи на них і підхоплюючи з тарілочки шматочок ананаса.

- Не відстанеш? - Даніела приймає ще одну спробу зіскочити з теми, з благанням дивлячись на мене і на те, як я куштую фрукт.

- Ууу, - негативно хитає голівкою, а в самої очі закочуються від насолоди. Що це за постачальники такої смакоти? Сюди цього Діму! Будемо з нього вибивати номерки!

- Я швиденько на бар, бо без допінгу тут не розберешся.