Pov. Соня
--- Чай чи кава? Запропонувала я , як тільки ми опинились у моїй квартирі.
--- Чай. Сказала Маша.
--- Нічого. По правді я прийшов сюди не чаї пити , а почути правду. Виговорив він і сів на стілець.
--- Не звертай уваги він завжди такий. Виправдовувала його сестра. На відміно від брата вона життє радісна і весела. Висока брюнетка із зеленими очима, такі очі і у Міши, а от волося Русяве. Дивно, адже вони двійнята.
--- Я уже зрозуміла. Смішком сказала.
--- Так ми почуємо правду? Запитав він показуючи рукою на Машу. В Цей час закипів чайник і я прийнялась розповідати все з самого початку.
--- Це все почалося коли мені було років 10. Почала свою розмову я . --- Я ще тоді була мала, наївна.
--- А зарез ти не така. Сміючись запитав Міша.
--- Хочеш перевірим. Говорюючи це хрустіла пальцями я.
--- А що було далі. Нетерпляче ледь кричала Маша.
--- Якщо хтось мене перебивати не буде, то розкажи і жестом показала на хлопця.
--- А шо я ? Продовжуй давай. Говорив Міша.
--- Слухайте. Як я казала, то мені тоді було 10. У школі я особливо не виділялася, проста дівчинка. У мене була найкраща подруга її звали Аня, вона завжди на мене казала Соля. Це було так мило. Я її дуже любила і була їй за маму і тата. У мене і в самої тата небуло і з мамою я не дуже товаришувала, тому ми були всім для одне одного. У Ані була мати алкоголічка і вітчим теж, тому вона часто була у мене. Того дня ми домовились зустрітися, але вона не брала трубку ( телефон я подарувала їй на 10-річчя) і я почала хвилюватись. Пів дня я чекала її у нашому місті, а Ані все не було і не було, тому я прийняла рішення іти до неї. Прийшовши до неї , я почала стукати у двері , але ніхто не відкривала. Штовхнувши двері вони відкрились і це мене насторожило. Із хотаючими колінцями я зайшла у дім, він особливо не виділявся, правда був бардак видно там давно не прибирали . Зайшовши у першу кімнату я почула схлипуваня і догадалась, що то була Аня. Побачивши неї на підлозі побиту, у порваному одязі і заплакану. Я перелякано підбігла до неї , а вона була ніби у транці і тут я почула постороні звуки. Її отчим у сп'яніні накинувся на мене і почав різати на мені одяг. Від жаху в мене почалась істерика, сльози лелись рікою. - В цей момент Маша взяла мене за руку бачучи , як я почалась труситись і хвилюватися. Хоч це маленька дрібниця, але мені було приємно. --- Я кричала благала у Ані допомоги, намагалась вирватися і тут коли усі надії були втрачені отчим просто впав на мене, а за його плечей стояла подруга із молотком у руках. Незнаю де вона його узяла, але завдякі їй я жива. Виявилося він тримав їх там цілу добу, маму Ані після чергового зґвалтування почав бити, подруга звичайно почала заступатись за рідну їй людину, але виж розумієте дівчинка проти здорового чоловіка. Коротче з її мами він переключився на Аню і після чергових тортур знов напився. Потім прийшла я і далі ви вже знаєте. Чоловіка посадили, Катерина Олегівна ( мама Ані) позбавили батьківських прав, а Аня поглинула депресія. Знаєте після зґвалтування вона стала сама не собою . Скоро про це всі дізналися і не витримавши пліток, вона вчинила самогубство. -В мене покотилась одинока зльоза, а Міша і Маша мене обняли, цим самим здивували. --- Через неї я жива, жива ціла, а вона, я неврятувала її. Це все через мене. Кричучи і з сльозами на лиці говорила я.
--- Ти нівчому не вина, все буде добре. Втішала мене тепер уже подруга.
--- З тих пір я пообіцяла собі, що ніхто і ніколи мене не буде ображати і записалася на бої. З десяти років я билась на вулицях з хлопцями. Не раз була побита і без зубов.
--- А мама і друзі , як до цього ставились? Запитала Машка.
--- Мама була зайнята своїми залицяльниками, а друзі у мене не було з тих пір. Трохи заспокоївшись почала відповідати я. --- Котра година?
--- Без двадцяти вісім. Відповів Міша. Здається навіть його сколихнула моя історія, яку майже ніхто не знав.
--- Чорт.. Чорт. Почала кричати я. --- Маш дістань телефона з сумки поки я чашки помию. Вона бігом виконувала те, що я попросила.
--- На . Сказала вона і простягнула телефон.
--- Ааа. Бігом на вихіт . Почала командувать.
--- Ти нас виганяти?
--- Так тобто ні . Коротче у мене сьогодні бій і мені потрібно на ринг і доречі ніхто не має знати , що то я на рингу . Зрозуміло?
--- Так . А чому? Цікавість Міши мене дивує .
--- Довга розповідь, а ви як зрозуміли часу у мене нема.
--- Гараз, гаразд.
--- Ви зі мною ? Запитала. --- А і доречі , ви тепер мої друзі і вибору у вас нема. Ті лише слухняно кивнули, я пулею побігла до залу і успіла. Дякувати Богу. Зробивши все для того , щоб мене не впізнали пішла на ринг. Ця атмосфера ці люди . Вони мене підтримають? Це так класно.
--- Леді і джентльмени. Почав видучий--- Хочу вам претставити у лівому кутку "Залізну-леді" , зал здійнявся криками і "Лева" і зал ще сильніше почав вирищати.
Pov.Автор
Зараз на рингу стоїть абсолютна інша дівчинка. В ній ніхто не впізнає справжню Соню, хоча чого справжню, саме в цю мить вона відчуває сама себе. За нею спостерігають люди, але Соня не помічає нікого в її крові бурлить адреналін і жага крові. Їй навіть самій здається, що краще було б родитись хлопцем.
Бій почався і на неї захистом дивились не толпа чоловіків і не її нові друзі , а той , від кого у неї пришвутчуїться серце битя і збивається дихання, але хто виною такого її стану вона й сама не знає.
Тим часом компанія друзів спостерігала за боєм. Їх дивує , як така тендітна дівчина змагла вирубити здорового чоловіка. Вона реально профі і уже в друге виявляється переможницею.
Pov Соня.
Після виграшного бою, так саме виграшного бою, змивши всю косметику направилась додому. Вирівшивши, що всі питання двійнят буду вислуховувати завтра. І мене трохи здивувало повідомлення на телефоні цікаво від кого.