Pov Ден
У їдальню ми вирішили піти з хлопцями разом, тому пішли були там за 10 хв. до перерви. Зайшовши у неї з гучним сміхом ми замітили натовп і гробова тишина. Ну що сталось? Перша думка у моїй голові. Да побачене мене приголомшило. Соня стоїть з опущеною головою в центі уваги. Знову ця Лєнка? Ну і , що на цей раз? Ніхто з нас не втрутився, бо подумали, що вона утихомириться побачивши нас. Да сталось не так як гадалося.
--- Я навчу тебе, як не поважати мене. І замахуєть, на Соню ? А що вона ? Вона уже напевно давно з цим змирилась, звичайною я не збирався дозволить їй так вчинити, бо по праді кажучи це і моя провина. Я бува направився до Соні на захист , але тут хтось зупиняє Лєнку, кидає свою джинсовку Соні на плечі. Він не залишив це все так і каже до кривдниці
--- Щоб це було останій раз. Вона щось хотіла сказати на свій захист, але він її перебив. --- Лєна. Я все сказав. А , та мишка і досі не підняла ні голови , ні очей , далі Марк взяв її за руку і потягнув за собою. Всі хто знаходився у їдальні і спостерігали за цим , в тому числі і ми ( Я, Тьома, Саня, Бодя) проводили нашу парочку поглядом до виходу. Дауш такого я не очікував. Марк мене випередив, стосовно порятунку. Чи радий я цьому? Сам незнаю.
--- Що ж ідем їсти? Безцеремоно сказав Бодя і направився до їжі.
Тількі сівши за стол ми знову повернулись до цієї сутуації.
--- Як думаєте куди він її повів? Першим порушив тишину Тьома
--- Куди б не повів, думаю нас це не стосується. Сказав Бодя. Хоч він і був з нас найменшим, зате розуму у нього більше. Шуткою ми його називаєм *стариган* або *ворчун* , та на це все ми до нього прислуховуємось, адже він часто мав рацію.
--- Так то ти маєш рацію, але так цікаво. Висказав свою думку Саня.
--- Думаєте в них щось вийде? На цей раз уже запитав Я. Ну а що?
--- Все можливо. Промовив Бодя. Останнім часом він поводиться дивно, здається чи він , щось приховує . Ну це ми дізнаємося потім.
--- Так це не наша справа, а ти . Звернувся Бодя до мене--- поговори з Лєнкою бо це явно перебір. Я завжди поражаюсь його стриманістю і влучністю .
--- Да тату. Насміхнувся з його я, на що друзі пітримали мій сміх, але з нею потрібно справді поговорити.
Ну що ж ми по їли і пішли на пари, а нашої красуні ще не було. Так про що це я? Іде улибається, ще й у його футболці. Обідно мене то на коридорі чуть не послала, а Тьому тактично отшила. Ну а Марк, то як на неї діє, любо глянути. Так збирись Ден. Сконцентруйся на своїй гонщиці. Думаю вона знов буде у неділю і там то я її не відпущу .
Нарешті перерва і всі направились до виходу. Знаєте це, як у маршрутці толпа народу не може пролізти у двері, тому я вирішив бути розумнішим і зачекати доки всі інші вийдуть, а тільки потім вирушили за ним слідом. І тут сталось таке, що я точно не очікував. Наша Соня іде до мене. Цікаво, що вона хоче ? Ну Тьома як завжди перший, вибіг з аудиторії і залишились ми удвох .
--- Можна з тобогою поговорити? Якось невпевнено сказала вона.
--- А я чимось зобов'язаний? Ну а , що ? Вона нехотіла зі мною розмовляти на коридорі, тому я вирішив її позлити.
--- Ну , як хоч. Сказала Соня, напевно думаючи, що моя цікавість візьме у гору, загалом, вона мала рацію.
--- Ну , що ти хотіла? Запитав я.
--- Дещо запитати. Сказала радісно вона ,явно через те, що поманіпулювала мною.
--- Звичайно. Питай, но є одне *Але*. Ну я теж не промах.
--- Кажи, що ти хоч? Невдоволено сказала Соня і склала руки на грудях. --- Ну . Я чекаю.
--- Не спіши . Моя пропозиція така: ти мене запитуєш, а я тебе. Питання на питання. Згода. Промовив я і простягнув руку.
--- Згода. Сказала вона і потиснула руку. А вона сильна, так і не скажиж.
--- Питай, що хочеш. Сказав я.
--- Хто такий Марк? Що ??? Ну цього питання треба було очікувати.
--- Марк. Почав я--- Мій друг, вчиться на третьому курсі і тримає пару курсів в страху.
--- Типу хуліган. Перепитала вона--- Гаразд твоя черга. Дивно той факт про Марка єї геть не бентежить.
--- Я хотів запитати, чому ти переїхала? Дійсно цікаво.
--- Мене ніхто не питав, мама нашла хахаля, а мене заперли сюди. Задоволений?
--- Сповна. Відповів я.
--- Моя черга. Чому ти вирішив мене попередити про Тьому, ну тоді в каредорі ? Вона про це не забула.
--- Все просто.... почав розмову я , як вона мене перебила.
----- Стоп..Стоп....Стоп. тільки не кажи, що я тобі сподобалось?
--- Не вже я такий поганий? Питання на питання .--- І ні ти мені не подобаєшся. Вирішив заспокоїти її.
--- Тоді, чому? Ніяк невгамовувалась вона.
--- Банально. Стало шкода ти не перша і неостаня.
--- Ааа. Недовірливо промовила вона.
--- Щось ще? Поцікавився я.
--- Ні . Чітко і твердо промовила вона.
--- Тоді я можу тебе дещо запитати?
--- Звісно, ми ж домовлялись.
--- Чому ти себе так ведеш, хочеш бути непомітною?
--- В сенсі? *Угу будеш це миле личко комусь іншому показувати.* подумав я собі.
--- Не придуруйся. Ти не схожа на інших, в твої очах я небачу страху і ніколи не бачив. Ні коли тебе Лєнка ображала, навіть зарез не бачу. Скожним словом я ставав все ближче до неї і уже скоро вона опинилася між мною та стіною, та навіть зарез вона не видає страху. --- Хто ти Соня? Запитав я її коли вона мене відпихнула і вибігла із аудиторії. Якраз в цей час пролунав дзвоник. Наша розмова затягнулася на всю перерву. Скоріш констатував факт ніж запитався сам себе.
Pov Соня
Аааааа. Чуть непопалася , треба поводити себе тихіше, ой щось мені не подобається цей Ден. З цими думками я і провела остаток дня. Сьогодні четвер, навіть не можу припустити, що сьогодні станеться. Як , що чесно, мене це все задовбало, а це наповню тільки перший тиждень. Розкажу вкратце як я виглядаю, напевно як усі люди одягаюсь по настроєнію. Отже слухайте в чом я і який у мене настрій. Чорний пусір з капішоном, джини чорні , порвані на ногах, білі найкі ця річ незміна, і заплела банальну гульку. Ну догадались, що єдине моє бажання це вбити все і всіх. Ой що ж буде сьогодні......