Розділ 12

- Ну, хто це не спить в таку рань? - Бурчу я, не розплющуючи очей. - Такий класний сон не дали додивитися. І взагалі, краще замовкни, бо я дуже сонна і зла.

Я натягую на голову ковдру і намагаюся ігнорувати дзвінок телефону. Хоча до столу, на якому лежить телефон, потрібно зробити всього кілька кроків, вставати з ліжка у мене немає ні сил, ні бажання. І я дуже сподіваюся, що він скоро перестане дзвонити, а я зможу знову заснути. Але здається хтось вирішив, що ранковий спокійний сон це недозволена розкіш і наполегливо намагається змусити мене не спати.

- Ну, зараз я, здається, на комусь відірвуся по повній програмі! - Підскочивши з ліжка, роздратовано видихаю я. - І хто у нас тут такий нахабний?!

Я хапаю в руки телефон і навіть не дивлюся на екран, приймаю дзвінок.

- Доброго ранку, дитинко! Сподіваюся, я не розбудив тебе? - Чую веселий і бадьорий голос Олексія.

- Ти на годинник дивився?! Шоста година ранку! І у тебе ще вистачає нахабства питати, чи не розбудив ти мене?! - Обурено вигукую я. - Льошо, якщо тобі не спиться, то це не означає, що інші люди теж повинні не спати разом з тобою. І якщо ти зараз же не знайдеш переконливої причини, через яку ти розбудив мене так рано, то я...

- Знову вріжеш мені шаховою дошкою? - Розсміявся він.

- Ну, це ми вже проходили. А в коморі, я впевнена, можна знайти річ і куди важчу, - посміхнулася я.

- Гаразд, дитинко, розслабся. Я впевнений, що цього разу ми обійдемося без важких предметів і рукоприкладства. Тим більше за хороші новини начебто не карають. Загалом, більше не буду злити тебе. Ти виявилася права, батько не зраджував твою маму. Інформація отримана з надійних джерел і я, якщо чесно, дуже радий, що мої підозри не підтвердилися. А розлад у стосунках твоїх батьків стався через надмірне занурення в роботу. Так, виявляється, таке буває. Заради досягнення певної мети люди забувають про все на світі. І навіть сім'я іноді відходить на другий план.

- Ось бачиш, я ж казала, що батько любить маму, - з полегшенням видихнула я. - Тільки як тепер повернути колишні стосунки батьків? Все-таки мені хочеться вірити, що сім'я для тата важливіша, ніж бізнес. Як думаєш, може, мені варто поговорити з ним?

Сама не знаю, чому так хвилююся, чекаючи відповіді від Олексія. Може тому, що я дійсно почала довіряти йому. Звичайно, це дивно звучить після всіх тих неприємних моментів і розбірок, які були між нами. Але факт залишається фактом - зараз я потребую підтримки цього непередбачуваного хлопця. Не знаю, може я займаюся самообманом, але мені все ж здається, що він щиро хоче допомогти. Ось тільки моє запитання зависає в гнітючій тиші. Та і я сама завмираю, бо якось надто підозріло замовк Льоша. А може, я набридла йому зі своїми проблемами й він думає, як би культурніше відшити мене. Ну, а що, свою обіцянку він виконав...

- Ксюшо, послухай... навіть не знаю, як тобі сказати, - я ледь не скрикнула від радості, знову почувши голос Олексія.

Він ще зі мною. Правда його голос звучить якось незвично схвильовано і невпевнено. А може я зарано радію і зараз почую: "Вибач, але ти дістала мене своїми проблемами. Далі вже якось без мене".

- Загалом, я знаю, що зараз можу нарватися на твій гнів, але все ж впевнений, що вчинив правильно, — голос хлопця знову звучить спокійно і впевнено. - Я вчора розмовляв з твоїм батьком. Знаю, що ти можеш звинуватити мене в тому, що я діяв без твоєї згоди. Але я не хотів, щоб ти хвилювалася.

- Так, зачекай... Я правильно зрозуміла... ти... розмовляв з... моїм батьком? - Зриваючись від хвилювання, прошепотіла я. - Ти... як ти...

- Ксюшо, можеш злитися на мене, але я впевнений, що вчинив правильно, - рішуче перервав мене Олексій. - Тим більше ми з твоїм батьком, нехай і не відразу, але все ж зрозуміли один одного. У подробиці нашої розмови не буду вдаватися. Але хочу сказати, що Валерій Олександрович правильний чоловік і головне дійсно любить тебе і твою маму. І я чомусь впевнений, що дуже скоро у вашій родині все налагодиться. Ну, ось нібито сказав тобі все, що хотів. І дуже сподіваюся, що ти не будеш вічно дутися на мене за самоуправство. А завтра я заїду за тобою і якщо до того часу ти не встигнеш заспокоїтися... Так вже й бути, дозволю тобі вилити свій гнів на мене. А тепер можеш додивитися свої сни. До зустрічі, моя дівчинко.

У телефоні лунають гудки, а я міцно стискаю його в руках і не можу оговтатися від шоку. Ні, ну, я, звичайно, хотіла, щоб Льоша допоміг мені розібратися з проблемами моєї родини. Але ось що він буде діяти настільки рішуче...

"Ой, мамочки, навіть боюся уявити цю серйозну розмову між Олексієм і татом. Тим більше я так зрозуміла, що напруга і непорозуміння в ньому все-таки були присутні. Але судячи з того, що Льоша живий і здоровий, а тато... Так, стоп... Мама вчора ввечері сказала, що батько терміново поїхав у якесь відрядження. І судячи з її не дуже радісного настрою... Щось я дуже сумніваюся, що це позапланове відрядження сприятливо вплине на їхні стосунки. Гаразд, Ксюха, ти вже теж не перегинай. А то почнеш звинувачувати свою "щиросердечну подружку" у всіх бідах. Зрештою, він хоч спробував допомогти тобі. І бути невдячним стервим вже точно не моє. Рішуче відганяю зовсім непотрібні думки. Та й може ще не все втрачено. Льоша впевнений в тому, що скоро в нашій родині все налагодиться і мені так хочеться вірити йому. Тому що...

Я притискаю руки до грудей і відчуваю, як сильно б'ється моє серце. І я дуже намагаюся переконати себе, що Олексій зовсім не причетний до тих диких танців, які воно витанцьовує. І ті незнайомі почуття, які оживають всередині, варто мені почути голос хлопця, теж ні про що ще не говорять. Я просто вдячна йому за те, що він намагається допомогти мені. І взагалі, максимум, що я можу собі дозволити, це залишитися хорошими друзями. Так, напевно, буде спокійніше і мені, і йому. А зі своїм серцем я вже якось домовлюся.