Розділ 10

Сама не розумію, як Олексію вдалося вмовити мене на таку відверту розмову. Я навіть з батьками не наважилася обговорити проблеми нашої родини, а тут... Всі мої страхи, тривоги й сумніви виривалися з мого серця бурхливим потоком слів і емоцій. І що найдивніше - мене зовсім не бентежив той факт, що я розповідаю про найпотаємніше практично малознайомій мені людині. А коли я знову опинилася в обіймах хлопця і, притиснувшись до його грудей, залилася гіркими сльозами... Не знаю, чи то у мене реально мозок "на прогулянку вийшов", чи то Льоша дійсно професійно впорався з роллю щиросердечної подруги.

- Я зовсім не розумію, що відбувається з батьками. Вони завжди розуміли й кохали одне одного, а тепер... Льоша, якби ти знав, як боляче бачити, як руйнується наша сім'я. А я... Я не знаю, як допомогти... - я схлипую і міцніше притискаюся до грудей Олексія.

- Ксюшо, обіцяю тобі, ми обов'язково щось придумаємо. З будь-якої, навіть найскладнішої ситуації, завжди є вихід, - впевнено каже він. - Але спочатку потрібно розібратися в чому причина таких кардинальних змін у стосунках твоїх батьків.

- А як розібратися? Я... Я не зовсім впевнена, що зможу... поговорити з ними. Напевно, це звучить боягузливо, але я боюся..., - винувато шепочу я. Так, я ніколи не була боягузкою і теж вважала, що безвихідних ситуацій не існує. Але зараз моя впевненість у собі немов випарувалася.

- Тільки не думай звинувачувати себе в боягузтві, - немов прочитавши мої думки, рішуче перервав мене Олексій. - Кожна людина, навіть найсміливіша, боїться почути правду, яка, м'яко кажучи, не сподобається їй. І тому перш ніж почати розв'язувати проблему, я хочу, щоб ти подумала, чи готова прийняти будь-яку правду.

- Напевно... готова, - тихо видихаю я і все ж наважуюся підняти на нього погляд.

- Я знав, що не помилився в тобі Ксюшо, - посміхнувся Льоша, а в його очах спалахнули веселі іскорки. - Ти сильна дівчина. І, здається, я знайшов ту єдину, якій готовий віддати своє серце.

- А мені здається, що я не перша і не остання дівчина, якій ти говориш такі слова. І взагалі, ти мені обіцяв, що будеш грати роль сердечної подружки, а не любовного мачо. Але якщо на цьому твоя місія закінчена, то я краще піду і якось сама розберуся зі своїми проблемами, - обурено вигукнула я, намагаючись вирватися з його обіймів.

- Так, ніхто нікуди не йде. Я ж обіцяв допомогти тобі й дотримаю свого слова. А те, що ти мені дуже подобаєшся, я теж говорив серйозно. І ми обов'язково ще поговоримо про це, — пильно подивився на мене Олексій. - Ну, а поки повернемося до твоїх батьків. З твоєї розповіді я зрозумів, що саме в поведінці батька відбулися якісь кардинальні зміни?

- Мама теж стала дуже нервовою і дратівливою. І ніби віддалилася від мене. Але ось під час нашої останньої розмови вона знову була щирою і я... Ти, напевно, правий. Тато дійсно сильно змінився. Іноді мені здається, що для нього бізнес важливіший за сім'ю. Тому і з мамою у них останнім часом напружені стосунки.

- Ну, так, бізнес - серйозна річ. Затягує так, що іноді важко зупинитися. Хоча причина може бути й в іншому, - задумливо промовив Льоша. - Гаразд, поки що рано робити якісь висновки. Є у мене одна людина, яка допоможе нам розібратися з цією головоломкою. І, Ксюшо, я хочу ще раз попередити - ти повинна бути готова до будь-якої правди про твого батька.

Очі хлопця темніють, а його серйозний і пильний погляд проникає в моє серце, наповнюючи його тривогою. Мені здається, чи Олексій зараз говорить...

- Ні. Я навіть не хочу думати про таке... Мої батьки кохають одне одного. І тато... він не може бути... зрадником, - ледь чутно шепочу я, бо моє горло немов стискають залізними лещатами. - І вони... вони все життя разом. А ти... ти судиш усіх по собі. Тому що не знаєш... як це... кохати по-справжньому. Щоб раз і на все... життя.

- Ти права, я не знаю, як це любити по-справжньому. І завжди з іронією ставився до всіх розмов про велике кохання і якісь особливі почуття. І знаєш чому? Та тому, що бачив десятки прикладів брехні, зради й цинізму в, здавалося б, ідеальних стосунках. І не треба на мене дивитися таким нищівним поглядом, Ксюшо. Тим більше я ж не сказав, що у твоїх батьків саме такий випадок. І повір, я сам буду радий, якщо виявиться, що я неправий. Але і ти повинна розуміти, життя іноді складається не так, як ми хочемо. І часом підносить нам не найприємніші сюрпризи.

- Я розумію. Але все одно не хочу вірити в те, що тато міг... Вони з мамою так кохають одне одного. І навіть зараз, коли у них не найкращий період у житті... Я готова зробити все, що в моїх силах, тільки б знову побачити, як їхні очі світяться ніжністю і любов'ю. І я впевнена, якщо люди створені одне для одного, то вони впораються з будь-якими випробуваннями. І мої батьки впораються. Правда? - З надією поглянула я на Олексія.

- Ну, якщо вони так кохають одне одного, то обов'язково впораються. А ми придумаємо, як їм допомогти, - підбадьорливо посміхнувся він.

- Льоша, дуже дякую. І знаєш... Ти був неймовірно класною душевною подругою. І не ображайся за те, що я зірвалася і наговорила тобі...

- Ксюшо, я не ображаюся, коли мені кажуть правду. І знаєш, тепер я точно впевнений, що хочу дізнатися, як це любити по-справжньому. Так, може у мене не відразу вийде... Але я дуже сподіваюся, що ти допоможеш мені, моя особлива дівчинка, - тихо промовив Олексій, ніжно притискаючи мене до своїх грудей...

***

- А незвичайне у нас побачення вийшло. Хоча з такою особливою дівчиною, напевно, інакше й бути не могло.

- Сподіваюся, незвичайний формат нашого побачення не вплине на долю Міші? Не хотілося б, щоб він постраждав через мої проблеми, - з тривогою дивлюся на усміхненого Олексія.

- Ну, побачення все-таки відбулося, значить і Михайло може з полегшенням зітхнути. Сподіваюся, він засвоїв урок і більше не буде проявляти зайвої ініціативи. Загалом, можеш не переживати, я дотримаю свого слова і послужливий хлопчина, після невеликої виховної бесіди, продовжить працювати. І нехай радіє, що за нього заступилася чудова дівчина Ксюша.

- А, може, не потрібна ніяка виховна бесіда? Все-таки він нічого поганого не зробив.

- Ага, нічого поганого, - посміхнувся Льоша. - По-перше, він зіпсував нам вечір. По-друге, ти всю дорогу дивилася на мене як на якогось маніяка. А по-третє, ти досі не віриш, що я не збирався тягнути тебе в той номер.

- А якщо я скажу, що майже вірю тобі, — хитро примружилася я. - І на маніяка ти теж не схожий.

- Моя маленька, хитра дівчинка, — весело розсміявся хлопець. - Гаразд, так вже й бути, виховна бесіда скасовується.

- Ось так просто. І навіть без шантажу і маніпуляцій, - лукаво посміхнулася я.

- Ну, я не настільки негідник, щоб маніпулювати дівчиною, яка довірилася мені. До того ж я дуже сподіваюся, що на наступне побачення ти погодишся і без шантажу. Адже у нас тепер є спільна мета - помирити твоїх батьків.

- До речі, зараз твої слова точно можна було б назвати маніпуляцією. Але з огляду на те, що ти добре впорався з роллю щиросердечної подружки..., - задумливо промовила я. - Хай буде так, я згодна на побачення. До того ж ти ще не виконав мою умову і нічого не розповів про себе.

- Я ж казав, що у нас попереду ще ціле життя, дитинко. І мені чомусь здається, що з часом у мене взагалі не залишиться таємниць від тебе, — підморгнув мені Льоша. - А сьогодні я просто не хотів навантажувати тебе зайвою інформацією. Для тебе і так день видався не найлегшим. До речі, я все-таки не розумію, чому ти не хочеш, щоб я підвіз тебе додому. Що це за шпигунські ігри?

- Це не шпигунські ігри. Просто минулого разу батьки побачили, як ти мене привіз і... Загалом, через це вони й почали сваритися. Тому я не хочу зайвий раз провокувати їх. І, до речі, зупинись он біля того магазинчика. Тут до мого дому не так вже й далеко.

- Ну, провокувати твоїх батьків дійсно поки не варто. Але як тільки ми розв'яжемо вашу сімейну проблему, я ховатися від них не буду. Ксюшо, не знаю, віриш ти мені чи ні, але в парку я дійсно був з тобою щирим, - Олексій припаркував машину і, накривши долонею мою руку, пильно подивився на мене. - Я знаю, що ти вважаєш мене занадто легковажним. Та я й сам визнаю, що ніколи не шукав серйозних стосунків. Але зараз, коли в моєму житті з'явилася ти... Любовний мачо готовий капітулювати перед впертою, вибуховою, але водночас щирою, ніжною, тендітною дівчиною. І я дуже сподіваюся, що ця дівчина все ж повірить йому.

- Дівчина може і зважитися повірити йому. Ось тільки чи впевнений сам коханий мачо в тому, що хоче так кардинально змінити своє життя? - Тихо промовила я, дивлячись в його потемнілі очі. - Льошо, я розумію, що твій життєвий досвід не порівняти з моїм. І, напевно, ти не зобов'язаний вислуховувати повчання дев'ятнадцятирічної дівчинки. Але ти сам почав цю розмову, а я... Попри те, що ми з тобою знайомі кілька місяців, я так і не можу зрозуміти, який ти насправді. Та ти й сам зізнався, що ніби живеш подвійним життям. І зараз, коли ти говориш, що готовий змінюватися... Льоша, може, тобі стало нудно і ти хочеш зіграти чергову роль? Побути в образі закоханого чоловіка, щоб випробувати щось новеньке? Так, я розумію, що можу образити тебе своїми сумнівами. Але краще вже відразу поговорити відверто, щоб потім не шкодувати про наслідки.

- Ксюшо, ти все більше дивуєш мене. І, якщо чесно, я зараз відчуваю себе дурним і легковажним підлітком. Але тепер я ще більше впевнений, що хочу бути з тобою. Хочу стати для тебе справжнім. Хочу, щоб ти довіряла мені. І повір, для мене це не чергова роль. Я дійсно готовий змінюватися заради тебе, моя дівчинко. Дай мені трохи часу і ти побачиш, що це не просто слова.