Розділ 8

- Може, закриємо тему мого пізнього повернення додому і все-таки поснідаємо? Тим більше я жива і здорова, тож турбуватися нема про що, — намагаюся я розрядити напружену обстановку.

- А Олексій дійсно непоганий хлопець. І головне точно знає, чого хоче від життя, - батько немов не помічає гнівний погляд мами й не знаю, навмисно чи ні, але ще більше злить її. - Далеко не кожен молодий чоловік в його віці так "міцно стоїть на ногах". І якщо йому подобається наша Ксюша...

"Ой-ой! І що це зараз почалося?! Так, потрібно терміново зупинити батька в його бурхливих фантазіях!"

Але не встигаю я обуритися, як мою ініціативу перехоплює мама.

- Валеро, ти себе чуєш?! - Обурено вигукує вона. - Що це взагалі за маячня?! І звідки взявся цей Олексій? Зізнайтеся, ви щось приховуєте від мене? А я думала, що ми все-таки одна сім'я й у нас немає секретів один від одного.

"Ну, все, почалося! - мимоволі зітхаю я, помітивши на собі роздратований погляд мами. - Ось треба було батькові розвивати тему про Олексія. А тепер нехай сам і викручується. Ой, відчуває моє серце, що нас чекає черговий скандал".

- Рита, та ні, у нас немає ніяких секретів. А те, що Ксюша приїхала вчора з Олексієм, я так само як і ти дізнався тільки сьогодні. Але я знаю цього хлопця вже дійсно давно. Він начальник охорони Андрія Кондратьєва і, наскільки я знаю, його найкращий друг. А ще у Петровича найкрутіше в нашому місті охоронне агентство. У нього хлопці справжні професіонали своєї справи! Пам'ятаєш, як кілька років тому на нас бандити наїхали? Так ось, тоді мені Кондратьєв і порекомендував звернутися до Олексія. І його бійці швидко розібралися з цими відморозками, — із захопленням видихає батько.

А я мало не з відкритим ротом слухаю його і не можу повірити... Тато зараз точно говорить про того самовпевненого і нахабного товариша, який своїми неадекватними вчинками доводить мене до сказу?! Або Олексій дійсно живе подвійним життям і я зовсім його не знаю. Ні, те, що він начальник охорони Андрія Кондратьєва і його найкращий друг, я, звичайно, знаю. Адже і сама дружу з Андрієм та Аліною Кондратьєвими й, можна сказати, стала членом їхньої родини. І, якщо чесно, відчуваю себе в їхньому домі набагато комфортніше, ніж у своєму. І їхніх діточок я дуже люблю. До речі, Льоша їх теж дуже любить. І коли дуріти з ними стає таким... Стоп, здається, мене знову не туди занесло. Так про що там говорив батько? У Петровича своя охоронна фірма? Значить, наш підкорювач жіночих сердець не такий вже й легковажний і безвідповідальний?

- Ну, те, що хлопці з охоронного агентства дуже допомогли нам, я пам'ятаю. Але ось разом з цими спогадами несподівано спливли й інші. І від них мені точно не стало спокійніше. Валеро, це ж про твого непоганого і перспективного хлопця говорили, що він ще той ловелас і бабій? - Пильно подивилася на батька мама.

- Не перебільшуй, Рито. І взагалі, менше слухай всякі плітки. Олексію просто заздрять, ось і вигадують всякі гидоти про нього. І навіть якщо в цих плітках є маленька частка правди... Загалом, він хлопець молодий, поки що вільний і...

- Ну, нехай цей молодий і вільний гуляє якомога далі від нашої дочки, - з роздратуванням вимовила мама. - А то я знаю таких... Запудрить дівчині мізки, обіцятиме вічне кохання і високі почуття, а потім... безнапасно забуде про свої обіцянки. Та ще й виправдання почне шукати, мовляв, життя складна річ і іноді доводиться жертвувати своїми почуттями заради чогось більшого.

- Знову ти все перекручуєш, люба, — нервово посміхнувся батько. - Не жертвувати, а ставити на паузу всі почуття й емоції, інакше просто не досягнеш своєї мети. І ти прекрасно знаєш, що я правий. Ми досягли успіху тільки завдяки...

- Завдяки тому, що любили й вірили один в одного. Тому що були однією дружною родиною. А тепер... - мама глибоко вдихнула, немов намагаючись стримати свої емоції, а потім підійшла до мене та обійняла за плечі. - Донечко, пробач за те, що ми перестали бути справжньою родиною і віддалилися одне від одного. Я знаю, це наша з татом провина. Іноді люди так захоплюються досягненням своєї мети, що роблять помилки й втрачають найголовніше, що у них є, щирі почуття, теплі стосунки одне до одного.

- Але ж помилки завжди можна виправити. А якщо почуття були щирими, то їх теж можна повернути, - тихо прошепотіла я, притиснувшись до мами. - Просто потрібно трохи докласти зусиль, щоб знову повірити один одному.

- Все можливо. Головне, щоб бажання повернути ці почуття було взаємним, - так само тихо відповіла вона. - Але ти повинна знати, донечко, як би далі не склалися наші стосунки з батьком, ми все одно будемо завжди любити тебе. Адже ти найдорожче, що у нас є.

- Дівчата, припиняйте вже там секретничати й сідайте снідати. Не знаю як у вас, а у мене всі ці душевні виливи викликають просто звірячий апетит, - як ні в чому не бувало посміхнувся батько.

- Мамо, я ось навіть не сумніваюся, що у вас все вийде, - впевнено сказала я. - Адже точно знаю, що ви любите один одного.

- Поживемо - побачимо, - посміхнулася мама. - А ось про твого Олексія...

- Я теж страшенно зголодніла. Ходімо вже снідати, а то тато все сам з'їсть, - швидко затараторила я і, схопивши маму під руку, потягнула її до столу.

***

"Ти повинна знати, донечко, як би не склалися наші стосунки з твоїм батьком, ми все одно будемо любити тебе".

Мамині слова глибоко проникли в моє серце, викликаючи в ньому тривогу і... страх. Страх остаточно втратити сім'ю. Так, останнім часом у нашому спілкуванні завжди відчувалася напруженість і ми віддалилися один від одного, але я все одно дуже сподівалася, що з часом все налагодиться. Ну, адже бувають у сім'ях кризові моменти. А з огляду на те, що батьки ще й почали розширювати свій бізнес...

Загалом, я списувала всі неприємні зміни в нашій родині саме на їх зайнятість. Та і я трохи "потріпала" їм нерви, коли вирішила вступити на лінгвістичний факультет. Правда, мама не була особливо проти мого рішення, а ось батько влаштував просто грандіозний скандал. Він, бачте, хотів, щоб я вступила на економічний або юридичний і так само як вони з мамою, повністю занурилася в наш сімейний бізнес. А з часом стала гідною спадкоємицею. І хоча я намагалася прислухатися до порад батьків і бути слухняною і зразковою дочкою, але ось плани на життя у мене були зовсім інші. Та я взагалі мріяла вступити на вчителя молодших класів. Ну, люблю я возитися з малюками. Он і з дітлахами Кондратьєвих відразу знайшла спільну мову. А Аліна, між іншим, каже, що Олежка й Оля не з усіма йдуть на контакт. Ну, а ми з Лєрою ось прямо відразу викликали у них довіру.

Так що з дітлахами я завжди на одній хвилі й думаю, що була б хорошою вчителькою. Але щоб остаточно не добити батька, я все ж вирішила, що вступлю на лінгвістичний. Тим більше іноземні мови мені даються легко. А щоб трохи заспокоїти тата, я натякнула, що можу стати в пригоді в нашій фірмі в якості перекладача. І моя хитрість начебто спрацювала. Принаймні, лекції про "невдячну і безвідповідальну дочку" припинилися. Загалом, якщо скласти все, що сталося за останні два роки, і порівняти зі словами мами, то виходить... Сімейний бізнес дійсно руйнує нашу сім'ю?!

- Як там казала мама, "іноді люди так захоплюються досягненням певної мети, що втрачають найголовніше, що у них є", - задумливо промовляю я, дивлячись на нашу сімейну фотографію. - Ні, я ніколи не повірю, що ви розлюбили одне одного. Адже точно знаю, що ваші почуття були щирими. І зроблю все можливе, щоб ви знову дивилися один на одного з ніжністю і любов'ю. Ось тільки розв'яжу свою проблему на ім'я Олексій і відразу буду рятувати нашу сім'ю.

Звучить, звичайно, оптимістично, ось тільки як мені розібратися з цими проблемами? Дзвонити й розповідати про них Лері точно не варіант. Не хочу бачити глузливий погляд Олексія і вкотре вислуховувати його коментарі, що я не можу впоратися з ним без допомоги друзів. А розповідати їй про батьків... У Лери з її батьком теж проблем вистачає.

Дядько Влад на їхнє весілля притягнув якусь невідому дівчину і сказав, що це його наречена. І це при тому, що у нього були стосунки з Надею, яка дуже кохала його. Загалом, чесно кажучи, не знаю, що там коїться в головах чоловіків, але деякі їхні вчинки не піддаються жодній логіці. А вони самі руйнують своє щастя, завдаючи болю і розчарування рідним людям. І ось щось мені підказує, що не просто так мама говорила про втрачені почуття і що вони з батьком можуть розлучитися. Так, здається, в моїй голові знову починається повний хаос. А у мене залишилося зовсім мало часу до зустрічі з Олексієм. І мені потрібно якось зібратися, щоб витримати черговий раунд затіяної ним гри.
****
- Ти мене приємно здивувала, дитинко. А я вже думав, що ти використала чергову хитрість, щоб ухилитися від обіцяного побачення.

- Я, на відміну від тебе, вмію дотримуватися даних обіцянок. Особливо коли від мене залежить доля людини, - з викликом дивлюся на усміхненого Олексія.

Мабуть, він і справді думав, що я злякалася і не прийду на так зване побачення, тому що я не дозволила йому заїжджати за мною. А я й не думала хитрувати. Просто не хотіла давати батькам привід знову посваритися. Тому й наполягла на тому, щоб зустрітися вже на нейтральній території.

- Значить, на твою думку, я брехун і не вмію відповідати за свої слова і вчинки? Звучить дуже прикро, особливо з огляду на те, що я намагаюся виконувати всі твої умови. Сказала не приїжджати до тебе додому і я виконав твою вимогу. Замість ресторану прогулянка в парку. І на це я теж погодився.