Розділ 5

- Ну, щодо агресії та ворожості ти перебільшуєш. Ось ставлюся з настороженістю - це так. Адже я так і не знаю, який ти насправді. Так, мені, як ти любиш говорити, "зайшов" твій образ веселого і щирого хлопця. Ось тільки через якийсь час я побачила зовсім іншого Олексія і зрозуміла, що ти граєш подвійну роль. А я з настороженістю ставлюся до лукавих людей.

"Ой, матусю, знову мене щось не туди понесло. Але ж збиралася бути поступливою дівчинкою - подумки дала собі запотиличник, побачивши, як гнівно спалахнули очі хлопця. - Але з цим... Гаразд, потрібно все-таки контролювати свої емоції і якось вирулити з цієї непростої ситуації. Зрештою, мені ж потрібно дізнатися, що задумав Олексій."

- Ні, ну, у мене теж не простий характер. Я буваю занадто впертою і запальною. Але я й не приховую своїх недоліків. Та ти й сам прекрасно бачиш, що я така, як є. А ось який ти насправді... Можливо, я дійсно зробила поспішні висновки й після сьогоднішнього вечора зміню думку про тебе. Так що там у нас з сюрпризами? - Невимушено посміхнулася я.

- Молодець, дитинко, швидко зорієнтувалася і зуміла погасити мій гнів, - хижо примружився Олексій. - Але твоя прямолінійність... Гаразд, спишемо її на твій юний вік. До того ж можливо, ти якоюсь мірою і маєш рацію. Мені й самому іноді здається, що я живу подвійним життям.

- То що тобі заважає...

- Давай я сам вирішуватиму, як мені жити, - несподівано різко перервав мене хлопець.

- Та не питання. Живи як хочеш. Тільки й в моє життя не втручайся. Все, ось і поговорили по душах, час розбігатися, - зі злістю видихнула я, підскочивши з крісла.

- Так, ніхто нікуди не розбігається, - Олексій схопив мене за руку і притягнув до себе. - Ксюшо, я не хотів образити тебе. Справді, не хотів. Просто... Послухай, заспокоймося і все-таки постараємося зрозуміти одне одного.

- Заспокоїмося?! - Вириваючись з його обіймів, обурено вигукнула я. - Та ти...

- Так, я знаю, що в мене непростий характер. Ось бачиш, я так само як і ти визнаю свої недоліки, - усміхнувся хлопець, міцніше притискаючи мене до себе. - Але я буду намагатися боротися з ними. І все це тільки заради тебе, дитинко.

- Та що ти кажеш?! Ось прямо заради мене?! Я зараз просто розтечуся калюжкою від розчулення! - Нервово розсміялася я. - Цікаво, а на які ще "подвиги" ти готовий заради мене?

- Готовий на будь-яке божевілля, аби завоювати серце гордої та непохитної принцеси. Але навіть лицарі не здійснюють подвиги на голодний шлунок.

- Ну, якщо лицар випустить принцесу зі своїх обіймів, вона, так уже й бути, складе йому компанію за вечерею. До речі, попри твій статус "завжди бажаного гостя", офіціанти не надто поспішають приймати в нас замовлення, - з іронією промовила я.

- Наше замовлення вже готове. І хоча мені не хочеться випускати зі своїх обіймів мою принцесу, - тихо прошепотів мені на вушко Олексій, - але я не можу дозволити їй померти з голоду.

- Ну, у мене прямо дуже турботливий лицар. Ось тільки хтось обіцяв, що буде боротися зі своїми недоліками. А до них, до речі, належить і зашкалююча самовпевненість. Ти точно впевнений, що знаєш мої гастрономічні вподобання?

- Більш ніж впевнений, - весело підморгнув мені хлопець. - Так, зараз натиснемо чарівну кнопочку. І за хвилину будемо дегустувати шедеври найкращого в нашому місті шеф-кухаря.

І щойно я зібралася видати чергову шпильку з приводу найкращого шеф-кухаря, як увійшли два офіціанти й наша альтанка наповнилася просто неймовірними запахами. А я тільки за цими запахами вже зрозуміла, що це ще один сюрприз для мене. От тільки звідки Олексій дізнався...

- Ось бачиш, дитинко, я дуже добре знаю твої гастрономічні вподобання. До речі, якщо ти вже помітила, вони в нас збігаються. Я теж обожнюю стейк і салат цезар з креветками. Ну, і солоденьке я теж дуже люблю, - примружившись, хитро посміхнувся хлопець. - Сподіваюся, і цей сюрприз мені вдався?

- Мушу визнати, ти здивував мене. І хоча мені вже не терпиться продегустувати всю цю пишність, але...

- Ксюшо, я знаю, що ти хочеш запитати й не буду мучити тебе. Тим більше я і сам уже ледве стримуюся, щоб не встромити зуби в цей чудовий шматок м'яса. Загалом, весь мій секрет полягає в тому, що я вмію уважно слухати й зберігати у своїй голові всю інформацію, яка мене цікавить. Так би мовити, професійна звичка. А якщо ця інформація стосується дівчини, яка сподобалася мені з першого погляду... Я пам'ятаю все, про що ми говорили того вечора.

- Так, зайву балакучість теж можна віднести до моїх недоліків. Хоча, в такому випадку у мене є виправдання. Того вечора я ще не відійшла від стресу, а ти був, ну дуже турботливим і милим. Ось мене й понесло. А враховуючи, що я, на відміну від тебе, не особливо пам'ятаю, про що ми говорили... Я так розумію, що на сьогодні сюрпризи не закінчилися? - Обережно поцікавилася я.

- А ти дуже догадлива, Ксюшо. Я знаю про тебе більше, ніж ти думаєш, - загадково посміхнувся Олексій. - А тепер пропоную приступити до дегустації цих кулінарних шедеврів. Смачного, дитинко.

- Мої смакові рецептори просто верещать від захвату. І я готова визнати, що шеф-кухар просто віртуоз у своїй справі. А якщо ще й мої улюблені пиріжки будуть такими ж шаленими... Так уже й бути, зарахую тобі й цей сюрприз. Хоча, якщо чесно, то більша частина твого сюрпризу все-таки вдалася завдяки професіоналізму шеф-кухаря. Ну, а твоє вміння слухати й запам'ятовувати тягне так..., - хитро примружившись, задумливо протягнула я.

"Ні, ну, а хто сказав, що зі мною буде легко. Вибач, Петровичу, але треба трохи зменшити твій радісний блиск в очах. А то ще подумаєш, що я готова кинутися у твої обійми за смачну вечерю. Так, ну паузу витримано, можна і продовжити."

- Гаразд, за старання здивувати мене віддаю тобі п'ятдесят відсотків, - розпливаюся я в наймилішій усмішці. - Решта п'ятдесят йдуть шеф-кухарю.

- А ти прямо дуже щедра, Ксюшо, - посміхнувся Олексій. - П'ятдесят відсотків непоганий результат. І в мене з'явилася надія, що наступний сюрприз затягне на всі сто відсотків. Але спочатку пропоную все-таки продегустувати десерт. Кажуть, що солодке підіймає настрій і люди стають добрішими.

- Ну, тут навіть не буду сперечатися. Мені вже не терпиться спробувати цю красу. Але навіть за всієї моєї любові до тортиків і тістечок... Загалом, не особливо розслабляйся. Не факт, що я стану настільки доброю, щоб зарахувати твій наступний сюрприз.

- Ось же вперте дівчисько! - Весело розсміявся хлопець. - Ох, і нелегко мені буде з тобою.

- Так, а ось зараз хочу уточнити. Я вже казала, що не збираюся поповнювати лави твоїх прихильниць. А всі твої фантазії...

- Все зрозумів. Ляпнув зайве. Ксюшо, не гнівайся, - ставлячи переді мною тарілку з тістечками, примирливо посміхнувся Олексій.

- Молодець, швидко зорієнтувався. Але якщо й далі будеш діставати мене... Жодне, навіть найсмачніше тістечко, не врятує тебе від мого гніву.

- Більше жодного зайвого слова і натяку, моя принцесо. А щоб трохи розрядити обстановку, я навіть готовий ненадовго залишити тебе наодинці з твоїми улюбленими солодощами. Але не переживай, я дуже скоро повернуся.

- Можеш особливо не поспішати, мені буде чим зайнятися під час твоєї відсутності, - задоволено посміхнулася я, закидаючи в рот шматочок тістечка. - Ммм... як же це смачно! Здається, у мене справді підіймається настрій і я стаю добрішою.

- Тоді мені потрібно терміново бігти за наступним сюрпризом, - весело підморгнув мені Олексій і вийшов з альтанки.