Розділ 3

- Ну, ось бачиш, дитинко, не таке вже я й чудовисько, як ти собі нафантазувала. Доставив тебе додому цілою і неушкодженою, - розпливається в найневиннішій усмішці Олексій. - І якщо ти сховаєш свої колючки й підпустиш мене ближче, то зрозумієш, що я можу бути дуже слухняним і смирним.

- Слухняним і смирним? Ти серйозно думаєш, що я знову куплюся на твій образ хорошого хлопця? - Посміхаюся я. - Так, мушу визнати, ти дуже хороший актор. Хоча, напевно, правильніше буде сказати - лицемір. Тому що якийсь час після нашої першої зустрічі я справді вважала тебе... Загалом, не важливо, що я собі понавигадувала. Головне, що вчасно зрозуміла, який ти насправді.

- Так, а ось з цього місця детальніше, будь ласка. Ось прямо не терпиться дізнатися, який я насправді. І чому твоя думка про мене так різко змінилася, - нахилившись до мене, злегка захриплим голосом тихо вимовив хлопець.

"Ой, матусю, знову я сама собі створюю проблеми. Кивала б собі головою як собачка на панелі в машині, погоджуючись з усією маячнею, яку видав цей "слухняний і смирний". Так ні, вивалила йому всю правду прямим текстом. А тепер потрібно терміново вирішувати, як викрутитися з цієї непростої ситуації. І варіантів у мене, на жаль, не так багато. Загалом, звалювати мені потрібно по-швидкому!" - дивлячись у потемнілі очі Олексія, намагаюся непомітно відчинити дверцята машини. Ось тільки...

- Далеко зібралася, дитинко? Вирішила, що так швидко зможеш позбутися мене? Ні, сонечко моє, за свої слова треба відповідати, - на губах хлопця з'являється хижа посмішка, а я вже не ховаючись намагаюся вирватися з машини.

- Випусти мене негайно. Інакше...

- Що інакше? Друзям нашим поскаржишся на мене? Або батькам? - З насмішкою дивиться на мене цей гад. - А я думав, що ти вже досить доросла і самостійна дівчинка. Адже все ж таки наважилася сісти до мене в машину.

- Так я і сіла до тебе в машину тільки тому, що вирішила дати тобі ще один шанс реабілітуватися. Теж думала, що ти все-таки дорослий і відповідальний... чоловік. А не підліток, у якого тільки одне на розумі. Не уточнюватиму що. Ти й сам чудово знаєш, - з роздратуванням видихнула я.

І от чесно, майже все, що я сказала, чиста правда. Адже весь вечір, який ми провели в будинку сімейства Кондратьєвих, Олексій поводився більш ніж адекватно. Та мені взагалі здавалося, що він знову перетворився на того веселого і щирого хлопця, яким був під час нашої першої зустрічі. А дивлячись, з якою любов'ю і турботою він ставиться до Оленьки й Олежка... Загалом, я зрозуміла... що зовсім заплуталася. І десь у найвіддаленішому куточку моєї душі жевріла маленька іскорка надії, що за маскою нахабного, самовпевненого і велелюбного мачо ховається... Кажу ж, я зовсім заплуталася!

- Загалом, я дуже сподіваюся, що ти вкотре не розчаруєш мене. Але якщо знову будеш нахабніти... Повір мені, я без друзів і батьків зможу протистояти тобі, - з викликом глянула на Олексія.

- А я все-таки не помилився в тобі, Ксюшо. Кажу ж, з першого погляду мені зайшла. Ти справді особлива дівчина! - Усміхнувся він, злегка торкаючись пальцями до моєї щоки.

- Це ти так випробовуєш на мені новий метод підкату до дівчат?

Ось дуже намагаюся, щоб мій голос звучав якомога впевненіше. Але він, все одно, злегка тремтить від абсолютно незнайомих почуттів, які спалахують всередині мене.

- А ось і не вгадала. Зазвичай я поводжуся зовсім інакше. А от до тебе в мене ексклюзивний підхід. Тому що ти справді особлива дівчина.

Пальці Олексія ніжно ковзають по моїй щоці, а в очах спалахують яскраві язики полум'я. А я... Я з останніх сил намагаюся впоратися з серцем, яке б'ється так сильно, наче готове будь-якої миті вискочити з грудей. Та й не так просто встояти перед палаючим поглядом, який пронизує мене, змушуючи тремтіти кожну клітинку мого тіла. І тільки задоволена усмішка, яка з'являється на губах цього змія спокусника, миттєво протвережує мене. Ну, ні, я не збираюся вестися на палаючі погляди, дотики та інші штучки велелюбного ловеласа! І я дуже злюся на себе за те, що дозволила собі розслабитися.

- Ну, спроба зачарувати мене була... непоганою. Хоча в чому полягає ексклюзив я так і не зрозуміла. Звичайний набір слів і маніпуляцій невгамовного підкорювача жіночих сердець. І на мене вони точно не діють. Ти ж сам сказав, що я особлива дівчина, - навіть попри те, що Олексій усе ще перебуває надто близько, я все ж таки справляюся з хвилюванням і мій голос звучить доволі впевнено. - Тож раджу тобі більше не витрачати на мене свій дорогоцінний час. 

- Будемо вважати, що я тебе почув, дитинко. Ось тільки відступати не в моїх правилах. І мені байдуже, як довго ти чинитимеш опір, - посміхнувся хлопець. - Я завжди добиваюся чого хочу.

- Але ж і я не збираюся здаватися, - з викликом глянула в його палаючі очі. 

- Ти будеш моєю, Ксюшо, - обпалюючи своїм гарячим диханням мої губи, прошепотів Олексій. - Тільки моєю...

***

"Ти будеш моєю. Тільки моєю" 

- Та що ж це таке?! Ну, ось якого ти постійно переслідуєш мене! - Роздратовано видихаю я, ховаючи голову під подушку.

Ось тільки мій своєрідний притулок зовсім не рятує мене від тихого, злегка захриплого голосу, який звучить у моїй голові. А ці палкі пекельним вогнем очі й гаряче дихання, яке обпікає мої губи! Ой, матусю, я такими темпами точно скоро "дахом поїду". Адже це зовсім ненормально, що я, ось уже четвертий день, не можу позбутися ну дуже вже реалістичних спогадів, які наполегливо переслідують мене. І винен у цьому велелюбний нахаба, який чомусь вирішив, що я його власність. Ні, ну а як інакше зрозуміти його слова. Це мені ще пощастило, що він не розвинув більш бурхливу діяльність. А то я вже засумнівалася в "ексклюзивному підході" і приготувалася відбиватися від Олексія. Але він знову здивував мене, увімкнувши режим "хорошого хлопця". І побажавши мені "спокійної ночі" нарешті випустив мене на свободу. Правда вже навздогін мені прилетіла обіцянка швидкої зустрічі.