Розділ 1

- Ну, ось, нарешті свобода! Тепер на все літо можна забути про пари, реферати та іспити. І якби не твій від'їзд, Лерчику, я була б найщасливішою дівчиною на всій землі. До речі, а що, як я трохи знахабнію і напрошуся до вас у гості? Тиждень відпочинку за кордоном мені точно не завадить, - хитро примружившись, дивлюся на реакцію подруги.

Так, зайвою скромністю я точно ніколи не страждала й абсолютно не відчуваю докорів сумління, ставлячи Леру перед фактом свого приїзду до них. А що, я, можна сказати, залишаюся без своєї найкращої та найулюбленішої подруги, з якою дружу все своє свідоме життя. Ось прямо з пелюшок ми були не розлий вода. Я у батьків навіть братика або сестричку не просила. Адже поруч зі мною була Лєра, яка завжди була готова вислухати, підтримати та прийти на допомогу. А потім з'явився її обожнюваний Воронов і найнахабнішим чином відтіснив мене вбік. Хоча, якщо чесно, я не в образі на нього. Ігор дійсно класний хлопець і моя подруга з ним по-справжньому щаслива. Вони кохають одне одного, і я щиро рада за хлопців.

- Ксюшо, так це навіть не обговорюється. Щойно ми з Ігорем трохи обживемося, одразу ж запрошу тебе в гості. І не на тиждень, а як мінімум на місяць, - посміхається мені подруга. - Тож не сумуй, на нас з тобою чекають неймовірно захопливі подорожі.

- Ловлю тебе на слові, Лерчику. Правда щодо місяця ти погарячкувала. Я вже до такої міри не буду зловживати вашою гостинністю. У тебе з Вороновим, можна сказати, тривала весільна подорож і продовження медового місяця, - грайливо підморгую Лері. - Ну, може тижнів зо два вам усе ж доведеться мене потерпіти.

- Ой, Ксюхо, з тобою не засумуєш, - весело розсміялася Лєра. - Навіть не знаю, як я буду без тебе. От хто мені буде так моментально підіймати настрій? А з ким я буду ділитися секретами?

- Подруго, ми ж не в кам'яному столітті живемо. У будь-який момент можемо зателефонувати. Тож можеш, як завжди, розраховувати на мене в будь-який час доби.

- Я теж для тебе завжди на зв'язку, Ксюшо. І взагалі, я просто впевнена, що ніякі відстані не зруйнують нашу дружбу. А тепер я пропоную прогнати сумні думки, налаштуватися на позитив і трохи прискоритися. Ти ж сподіваюся не забула про вечірку? У нас ще купа справ і зовсім мало часу, - Лєра підхопила мене під руку і потягла на вихід з університету.

Якщо чесно, нагадування про вечірку ну от зовсім не підняло мені настрою. Мало того, що це був прощальний вечір з Лєрою та Ігорем, так ще мені знову доведеться терпіти товариство одного, ну дуже самозакоханого і нахабного типу. Який, на жаль, є найкращим другом чоловіка моєї подруги. І найприкріше - я сама собі ніби як напророкувала цього Петровича. А як інакше пояснити те, що я кілька разів натякала Лері про бажання познайомитися з кимось з друзів її Воронова, і тут бац! Отримайте і розпишіться! На другий день після мого дня народження моя мрія, можна сказати, збулася і я отримала свій подаруночок! Щоправда, сталася проблемка і я його злегка пом'яла. Досі, при згадці про те, як я «"легка побила" Олексія, прийнявши його за бандита, не можу стримати зловтішної посмішки.

Якби знала, що цей хтивий котяра так буде мене діставати, то наваляла б йому ще більше! Але ж яким прямо благородним лицарем спочатку прикидався цей гад. Я навіть починала сумніватися, чи точно про цього хлопця говорила мені Лера. За її словами він був неймовірним ловеласом і дівчата просто штабелями падали перед ним. А ось зі мною він, того дня, після нашого з Лєрою звільнення з заручників, був дуже навіть ввічливим і не дозволяв нічого зайвого. Та ми взагалі чудово провели вечір, базікаючи на різні теми. І в мене, якщо чесно, було таке відчуття, немов я знаю цього хлопця вже багато років. Мені справді було якось по-особливому тепло і комфортно поруч з ним. Загалом, так комфортно, що я заснула в нього на плечі. І коли прокинулася вранці у своєму ліжку, дбайливо вкрита ковдрою, а на кухні на мене чекав неймовірно смачний сніданок, приготований Льошею, готова була повірити, що отримала найкращий у своєму житті подарунок. Ось тільки цей подаруночок...

- Ксюхо, без зайвої скромності можу сказати, що ми з тобою маємо просто карколомний вигляд! І серця наших чоловіків остаточно капітулюють перед такою красою! - Весело щебече Лера, крутячись перед дзеркалом.

- Ну, твій Ворон уже давно зазнав поразки, - усміхнулася я. - Він завжди дивиться на тебе з такою ніжністю і любов'ю. І я навіть не сумніваюся, що його серце належить тільки тобі.

- А мені ось здається, що серце одного нашого спільного знайомого теж готове капітулювати, - хитро підморгнула мені подруга. - А сьогодні, побачивши таку красуню...

- Леро, я дуже тебе люблю, але якщо ти ще раз заговориш про це... Загалом, давай не будемо псувати одне одному настрій. Ти знаєш, що я тільки заради тебе й Ігоря погодилася йти на вечірку. Але якщо цей нахабний і самовпевнений... спільний знайомий знову діставатиме мене! Ти ж пам'ятаєш, що я і минулого разу, коли ми поїхали до лісу на пікнік, ледве стрималася, щоб не врізати йому по нахабній фізіономії, - з роздратуванням видихнула я. - І якщо він сьогодні...

- Не переживай, Ігор провів з Петровичем "виховну бесіду". І я впевнена, що він поводитиметься пристойно. До того ж... Ксюшо, мені все-таки здається, що Льошка до тебе явно не байдужий. Він дивиться на тебе якось по-особливому. Так, я знаю, що він ще той підкорювач жіночих сердець. Але ж на шляху і таких волелюбних чоловіків зустрічається та єдина, яка проникає в його серце, назавжди залишаючись у ньому. І може саме...

- І це точно не я, - рішуче перервала я Леру. - Загалом, закриймо цю тему раз і назавжди. Та й спілкуватися з цим волелюбним товаришем після вашого від'їзду я не збираюся. Ну, а сьогодні я просто хочу веселитися і відриватися на повну!

- Повністю підтримую тебе, подруго. Так що, погнали запалювати?! - Підхопивши мене під руку, весело розсміялася Лєра. - Цей вечір точно буде мегапозитивним і незабутнім.