Глава 22

Люди, яких ти знаєш краще за всіх, здатні здивувати тебе більше всіх.

Пліткарка

Я повернулася на крик і побачила страшну картину. В метрах двісті від мене стояла Ніка з пістолетом в руках, напрямленого на Алекса. Той прижимав руку до живота, з якого текла рікою кров. Ендрю сповз на землю, схоже, що його сильно вдарили, сам не рухався. Ніхто не наближався.

Лу залишився з Сірим, а я потихеньку рушила до подруги. Тільки де вона взяла зброю? Я обшарпала кармани. Зрозуміло все. Видно, коли дівчина мене обнімала, то непомітно витягла пістолет.

-Ніко, що ти робиш? - промовила, повільно наближаючись.

Джеймс, Роб та Еш теж пішли зі мною. Футболісти на це все мовчки дивилися, дівчата, в тому числі і Медісон, за цим лише спостерігали. Подруга лише злобно подивилася на мене і прошипіла.

- Не лізь не в своє діло! - і стрільнула в мене. Я встигла пригнутися, хоча Ешу не повезло. Йому попало в руку, але хлопець не зупинявся.

-Я його вб'ю! Я його вб'ю! - прошепотіла дівчина біля Алекса. Той лише з жахіттям на мене подивився.

Вирішила потихеньку пришвидшитися, просто Алекса жаль, та й Ендрю не в найкращій формі. Але Ніка не здавалася. Вона стрільнула Алексу в ногу, і той впав, а потім ще додала ногами. Я вже бігла як могла. Перепало і Ендрю.

- За що? - прохрипів Ендрю, будучи весь у крові. Та Ніка не відповідала. Останній раз поцілувавши його в губи, а потім вдаривши йому по обличчю, вона побігла до припаркованого транспорту.

-Стій! - Загукав Джеймс.

Я дістала кульку-шокер. Думаю попаду. Розмахнулася. Ніка бігла, аж тут вона впала і задьоргалася на землі. Значить, попала.

-Роб! Допоможи хлопцям! - звернулася до друга. Той кивнув, і побіг перевіряти чи все гаразд чи ні. Я ж направилася до Ніки. Дівчина лежала на землі, намагаючись вирівняти дихання і прийти в порядок.

-З тобою все гаразд? - підійшла, і нахилилася щоб подати руку.

-Ха! - викрикнула дівчина, і оп, я опинилася на асфальті.

Ніка сіла зверху на мене.

-Навіть не знаю! Мені весело? Так. Я одинока? Ні, в мене є друзі. Що я роблю? У мене завдання і я його виконую! - і з цими словами вона полізла руками до мого горла. Еш, який опинився біля нас, намагався мене врятували, але сам отримав кулю в плече. Джеймсу повезло найменше - куля опинилася всередині мізку, і той вмер моментально на місці. Бідний!

Лу, який прийшов на допомогу, вдарив Ніку цеглиною, але її це не взяло. Міцний горішок! Знайшовши в моїх карманах кульки-шокери, дівчина кинула декілька в нього. От звідки вона знала, що я туди поклала? Хіба що спостерігала за тим, як я перевдягаюся. Та і дивно взагалі це все!

Сірий поки роздумував над своїми діями. Сам же сьогодні ледве не помер! Ну і правильно. Навіщо ще раз вмирати, а то може не відкачають.  Але найбільше мене здивувала Медісон. Ну як здивувала? В мене і так з нею були уж точно не дружелюбні відносини, але все ж. Дівчина прийшла на допомогу Ніці. Тепер вони в двох почали мене душити. В мене вже закінчувалося повітря, але я не здавалася. Бах, в мордяку! Одна відстала. Іще раз, додамо і в живіт та ноги. Дівчата мене відпустили, і я відповзла від них. Що це з ними сьогодні?

Але дівки знову на мене накинулися. Хоча згодом Медісон побачила Алекса, і побігла до нього. Ніка ж залишилася. Так ось б'ючись, я дещо побачила. Тату. Ніка ніколи не любила татуювання, навіть боялася. Але факт залишається фактом, воно було. Лише дві букви "RD" з різними химерними формами і завитками. Цього було достатньо. Я знала, що це означає.

Я вдарила Ніку в ноги, і та впала. Та дівчина не опинилася. Вона дістала запальничку, включила її і кинула в Джеймса. Той загорівся. Що вона робить?

- Ти з червоними драконами? - Ніка у відповідь хмикнула і перекотилася в сторону.

-А яка тобі різниця? Ти ж сама з байкерами і татушниками тусуєшся?

Раз, і ми наче обнялися. Але ні.

Я прошепотіла їй на вухо.

- Ти не знаєш у що вляпалась!

- Не знаю? - дівчина підняла брови. - Ти про ЧСГ, і те що Алекс під ним?

-Звідки ти... - хотіла сказати "знаєш" та Ніка мене перебила.

-У мене свої джерела!

-Червоні Дракони?

-Може і вони! - і дівчина скрутила мені руку. - Подруженько, ти потрапила у міцні кайдани своїх ворогів! Звідти немає вороття назад, хіба що смерть.

Дівчина витягла ніж із схованки, яка була закріплена біля правої ноги біля сідниць. Перевірила гостроту на моїй шкірі. Кров, яка швидко опинилася на ножі, про це свідчила.

- Дивися! - і показала мені на моїх друзів. - Ти бачиш їх останній раз. - добавила вона, тримаючи ніж біля мого горла.

Сірий, допомагав Алексу з бинтами. Теж, як і я, ходив на курси домедичної допомоги. Пригодилося, як бачте! Роб бинтував голову Ендрю, останній лише стогнав від болі. Медісон крутилася недалеко від свого колишнього, але близько не підходила. Футболісти, такі як Лео, Алам і Хью, старалися зловити дівчину. Та щось не вдавалося. Еш намагався потушити Джеймса, але ставало тільки гірше. Всі інші в основному намагалися придушити побачене алкоголем. Ну теж непогана ідея!

-Бачиш? Це твоє останнє дев'яте життя! І все...

І тільки Ніка вирішили мене вбити, як на допомогу прийшов Сем. Він різкими рухами забрав ножа у дівчини, відкинув подалі пістолет. Дівчина намагалася втекти і їй це не вдалося. Тоді вона витягла із-за пазухи шприц і вколола його Сему. Той осідаючи, відійшов. Медісон теж байдики не била, дівчина побігла до авто і байків. Ніка за нею. 

Ну ні, від мене ще ніхто не тікав. Я знайшла в кишені маячок для відстежування людей. З прослуховуванням. Супер. Лиш би попасти. Я оцінила відстань, і ось-ось, коли дівчата вже повинні були заховатися, кинула. Є, в ціль. Почувся включений мотор байка. Ми залишилися самі без них.

Згодом. Я сиділа на даху недобудованого будинку і дивилася на захід сонця. Нічого не скажеш, чудово провела день. Спочатку ледве не вмер хрещений, тепер і Ніка з цим. Червоні Дракони. Можна сказати, що я в повній ж*опі чи краще ми! Почула шурхіт. На мої плечі накинули плед, а вже пізніше до мене сів Сірий.