Глава 14

- Мені починає здаватися, що хтось не хоче, щоб я дізналася про цю сироватку ЧСГ. - Я подивилася на пропливаючі мимо будинки і магазини.

-Ну вбили нашого професора неспроста! - Алекс повернув направо. Ще трішки і буде наш тимчасовий дім. Ух, Я вже його "нашим" називаю!

І ось ми зупинилися. Проте ніхто не виходив. І тут у мене виникла ідея.

- Нам треба повернутися в школу!

-Ну сьогодні ми точно не встигнемо. Але навіщо? Все одно один навчальний день до канікул. Завтра п'ятниця.

Ух ти як швидко летять дні. А здається, що ще вчора я ступила на поріг будинку Сірого, і тут вже майже кінець тижня.

- Ти ж сам казав, що у тебе в п'ятницю вечірка? - Я подивилася на юнака.

- Казав, і що? - той дивився прямо перед собою.

-А те, що подумують, що ми здалися і десь заховалися. Та і ти навряд чи будеш відміняти вечірку із-за цього. Все таки це через мене. Оці пригоди. А так покажемо, що готові до бою. Ми на видноті, нікуди не ділися. Хоч зараз обстрілюйте! Немає сенсу тут знаходитися. - Я показала рукою на будинок. - Тому треба забрати речі і їхати по своїх домах.

-І це означає, що не буде нових гонок, стрільби і всякого такого божевільного? - подивився на мене Алекс.

- Чого не буде? Гра почалася, ми прийняли їхні правила, тепер хай признають і наші! - з цими словами вийшла з машини.

Зібралися швидко. Я полагодила годинник, тобто склала його в початкове працююче положення, забрала комп'ютер і картку-пам'яті, зброю.  Перед виїздом перекусили і вирушили в путь. Алекс довіз мене до мого будинку. А звідки він мій адрес знає? Та на мої запитання він скромно мовчав. Вийшла з машини і підійшла до своєї хати. Повернулася і подивилась на хлопця, той стояв, обпершись об передній капот машини, поклавши руки в кишені. Я зітхнула, от красива зараза! Тому підійшла і ніжно поцілувала його в щоку. У того широко відкрилися очі, дихання почастішало і руки потягнулася до мене. Е ні, не зараз! Я відійшла, послала повітряний поцілунок і зайшла в будинок. А там вже за закритими дверима сповзла по стіні вниз.

Тепер я можу зізнатися! Так, Алекс мені подобається! І так подобається, що хочеться зараз відкрити двері, міцно схопити за шкірки і роздягнувши, силою затягнути в постіль. Ой, схоже я начиталася книжок і подивилася фільмів! Закрила обличчя руками.

Залишок дня я провела намагаючись розібратися з цією диво карткою. Раз-у-раз переписувалася з Алексом. Той в основному писав, що за мною скучив. Ох, уж ці хлопчики! Та переглядаючи на комп'ютері інформацію, дещо знайшла.

"Було проведено дослід. 5 людей стали волонтерами. Дві жінки і три чоловіка різного віку. Їм була введена невелика доза ЧСГ. Один чоловік помер відразу, інші трималися і неухильно дотримувалися указів. Згодом одна з жінок покінчила життя самогубством: замість того, щоб вбити людину, вона застрелила себе. Приставила в рот пістолет і бах. Троє залишилися. Зараз знаходяться в ізоляції."

Інформація була старою. І зрозуміти, що сталося із іншими було дуже важко. Вік різний. Жінка тридцяти двох років, і два чоловіки, одному - 40, другому - 60 років. Імена не вказані, ні віку. НІЧОГО!

Задзвонив телефон.

-Алло!

- Ну що там, з дредами? - почувся голос хрещеного.

-Треба поговорити. Можеш приїхати? 

-Ти мене ображаєш! Я вже стою під дверима! - дзвінок відключився, і почувся стукіт. 

-Відкрито! - закричала я.

В дім зайшов Сірий із двома коробками піци та пляшкою вина. Двері закрив ногою. Я ж сиділа у вітальні за ноутбуком. Той плюхнувся біля мене.

-Я так розумію розмова буде серйозною? - Я кивнула.- Ну раз серйозною, то без вина не обійтися!- Сірий знайшов два бокали і налив в них алкоголю. Багато ти розумієш в серйозності! Відпила. Хм, воно і правда розслабляє.

-Тоді слухай і дивися! - і розказала я про всі пригоди.

Згодом, після кілька шматків піци і бокалів алкоголю.

-Так Орландо Бум нічого толкового не сказав? - Сірий розслабився на дивані.

- Ну чому ж, розповів про те, навіщо цей препарат і як він реагує на організм.

-Хм. - задумався хрещений, відкусивши шматок піци.

- До того ж, я не довіряю Нолану Філіпсу! - закінчила я.

-Я теж йому не повністю довіряю! - здивував мене Сірий. Хоча він же гангстер, тому логічно. Буде якимось ідіотам довіряти, точніше одному. - У нього дуже заплутане і темне минуле. А його ворушити - це ще глибше копати собі могилу, якщо ще не почав собі це робити. І якщо Кріс викрав інформацію саме з його кабінету, то з'являється ще більше запитань. Навіщо йому ця інформація? Що Нолан з нею зробить?

Так ми посиділи до 8 вечора, обмірковуючи про все. Звичайно і вставали, щоб розім'ятися. Наприклад, зробити круг пошани навколо будинку, щоб розім'яти затерпілі м'язи. Чи відволіктися приготуванням смачного торта з нутелою, горіхами і бісквітною основою. Замурзані тістом і борошном, бігали по кухні, щоб забруднити один одного ще більше. Звичайно після цього сходили і у ванну.

Коли Сірий поїхав, я включила смартфон. Близько декілька сотень повідомлень від Ніки. Дівчина питала як там я, розповідала, що у них цікавого з Ендрю і розписувала домашнє завдання. Д/з я вирішила не відкладати, тому зробила все близького за 2 години. І між цим я вирішила поговорити з подругою. Так все швидко трапилося, що навіть подзвонити не було ніколи.

-Алло! Служба підтримки одинокої подруги, яку кинули напризволяще, слухає! - почувся рідний голос. Що Ніка придумала? Ну дай підіграю!

- Доброго вечора! Чи можна поговорити з Нікою? - Я пробасила в трубку.

-На жаль, дівчина зайнята, але ви зможете з нею поговорити після звуку. - Ніка затралялякала. Ох, схоже, що дуже зла.

-Ніко, я правда не знаю з чого почати. Просто так все закрутилося, що не встигла і клипнути очима. Видно пригоди так і вишукують мене. Та ти і так це знаєш. - Я голосно протяжно зітхнула. - В мене сімейні проблеми. Та зараз поки все стабілізувалося. Я просто не встигаю слідкувати за новинами. І дуже мало часу... Тому вибач, що не дзвонила. Замоталася страшенно.